ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/8805/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участі представників: позивача: відповідача: Боргун Т.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 рокуу справі№ 910/8805/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали"доМіністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українипростягнення 234 389,60 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали" звернулося до господарського суду із позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 137 156,94 грн основного боргу та 97 232,66 грн інфляційних втрат за договором № ДЗ-17/229-2013 від 11.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 (суддя - Демидов В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (головуючий - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали" 137 156, 94 грн основного боргу, 97 232, 66 грн інфляційних втрат та судові витрати.

Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015, залишивши у силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 11.10.2013 між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (замовник) та ТОВ "Спеціалізована установа "Військові меморіали" (виконавець) було укладено договір № ДЗ-17/229-2013 про надання послуг з пошуку, ексгумації та перепоховання останків загиблих червоноармійців, виявлених на території хутора Високий Софієвського району Дніпропетровської області, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовнику послуги з пошуку, ексгумації та перепоховання останків загиблих червоноармійців, виявлених на території хутора Високий Софієвського району Дніпропетровської області, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Ціна цього договору визначена на підставі проведених конкурсних торгів і складає 146 750,00 грн, яка нараховується згідно з калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 4 до договору) та погоджується протоколом узгодження кошторисної вартості (додаток № 2 до договору), які є невід'ємними частинами до договору. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також у разі неналежного фінансування або відсутності фінансування з державного бюджету (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг на підставі відповідних актів здачі-приймання послуг, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 4.2. договору джерелом фінансування є видатки загального фонду Державного бюджету України на 2013 рік за бюджетною програмою КПКВК 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій".

За п. 4.4. договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів.

Строк надання виконавцем послуг: з моменту укладання (підписання сторонами) договору до 31.12.2013 включно (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги згідно з положенням розділу 4 цього договору.

У п. 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 включно, але у будь-якому випадку до повного розрахунку за договором.

На виконання умов договору, між замовником і виконавцем було погоджено технічне завдання (додаток № 1 до договору).

Згідно з протоколом узгодження кошторисної вартості послуг з пошуку, ексгумації та перепоховання останків загиблих червоноармійців, виявлених на території хутора Високий Софієвського району Дніпропетровської області (додаток № 2 до договору), калькуляції (додаток № 4 до договору) розмір договірної ціни за надання послуг складає 146 750,00 грн.

Відповідно до календарного плану (додаток № 3 до договору) за результатами виконання першого етапу робіт у жовтні 2013 року замовник повинен сплатити позивачу 113 553,80 грн, за результатами виконання другого етапу у листопаді-грудні 2013 року - 33 196,20 грн.

Вартість фактично наданих позивачем послуг за першим етапом становить 113 553,80 грн, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання послуг, за другим етапом - 23 603,14 грн, що підтверджується актом № 2.

Вказані акти здачі-приймання були підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень, що свідчать про належне виконання позивачем умов договору.

26.11.2014 позивач звернувся до відповідача з листом № 19 щодо належного виконання останнім умов договору та оплати наданих послуг.

17.12.2014 листом № 7/11-15019 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомило позивача про те, що станом на 01.11.2014 за бюджетною програмою КПКВК 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" обліковується кредиторська заборгованість загального фонду державного бюджету у сумі 703 682,47 грн, у тому числі за укладеним договором з ТОВ "Спеціалізована установа "Військові меморіали" у сумі 396 074,64 грн, з них за результатами державних закупівель - 297 804,64 грн.

Відповідач також повідомив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" видатки за бюджетною програмою 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" вилучено у повному обсязі. Враховуючи відсутність бюджетних призначень на поточний рік за зазначеною бюджетною програмою, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України позбавлене можливості сплатити зазначену заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, керуючись Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" щодо видатків за бюджетною програмою 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій", виходив з того, що оскільки бюджетні кошти для погашення заборгованості відповідача перед позивачем відсутні, то строк виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг не настав.

Однак з таким висновком місцевого господарського суду погодитися неможливо виходячи з такого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до правильного висновку, що відсутність бюджетних коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов'язання за договором, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно стягнув з відповідача 137 156,94 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, апеляційний суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 97 232, 66 грн інфляційних втрат.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року у справі за № 910/8805/15-г - без змін.

Головуючий, суддя М.ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л.Стратієнко