ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/8449/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 06.05.2015у справі№910/8449/15-г господарського суду міста Києваза позовомХарківського відділення Благодійного фонду "Блакитна магістраль"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" простягнення 1140142,47 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Волошин В.А.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.10.2015 №02-05/805 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/8449/15-г (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (колегія суддів: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шапран В.В.), задоволений позов Харківського відділення Благодійного фонду "Блакитна магістраль" (надалі позивач/ благодійний фонд) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі відповідач/банк/скаржник/ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача вклад у розмірі 1 100 000,00 грн. та 40 142,47 грн. відсотків, нарахованих на суму вкладу.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині стягнення з нього відсотків у розмірі 554,57 грн. (за 13.03.2015), звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в частині стягнення з нього відсотків, нарахованих на вклад.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте позивач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.10.2015 представником відповідача було подано заяву, в якій останній повідомляє суд касаційної інстанції про запровадження у відповідача тимчасової адміністрації з 18.09.2015, під час якої кредиторські вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно поданої представником відповідача заяви колегія суддів зазначає, що обставини, викладені в ній, були відсутні як на час прийняття місцевим господарським судом рішення, так і на час винесення судом апеляційної інстанції постанови, а тому не впливають на обов'язок суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, адже відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача вкладу у розмірі 1 100 000,00 грн., а також відсотків, нарахованих на вклад, у сумі 40 142,47 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч укладеному між ним та відповідачем договору банківського вкладу "Практичний" №127 від 16.12.2010, з наступними змінами до нього, відповідач, після закінчення вказаного договору, не повернув позивачу грошові кошти - вклад, у розмірі 1 100 000,00 грн., а також нараховані на нього відсотки у сумі 40 142,47 грн. за період з 01.01.2015 по 13.03.2015.

Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову, та, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 1058, 1061, 1066 ЦК України, задовольнили заявлені позивачем вимоги.

Вищий господарський суд України переглядає прийняті у даній справі судові рішення в оскаржуваній частині, частково погоджується із ними, з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2010 між відповідачем та позивачем укладено договір банківського вкладу "Практичний" №127, відповідно до якого клієнт (позивач) надає банку (відповідачу) суму грошових коштів у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї; до вказаного договору вносилися зміни.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку №127-3 від 14.03.2014 до договору, сума вкладу, розміщена клієнтом в банку, становить 1 100 000,00 грн., а розмір процентів, що нараховуються банком на вказану суму вкладу, становить 18,5% річних, які мають виплачуватися банком щомісячно, в останній робочий день місяця (п.п. 1, 3, 4).

Додатковою угодою від 13.03.2014 до договору №127 сторони погодили, що вказаний договір діє до 13.03.2015.

Пунктом 3.1. договору №127 визначено, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (стаття 1058 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Пунктом 2.4 глави 2 постанови правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором. Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком (п. 3.3).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Як встановили суди та що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду, всупереч умов договору №127 із наступними змінами та доповненнями, після закінчення строку дії договору - 13.03.2015, відповідач не повернув позивачу вкладні кошти у сумі 1 100 000,00 грн., а тому прийшли до правомірного висновку про примусове стягнення з відповідача належних позивачу грошових коштів у зазначеному розмірі.

Стосовно задоволеної судами попередніх інстанцій позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на суму вкладу та несплачених відповідачем відсотків у розмірі 40 142,27 грн. за період з 01.01.2015 по 13.03.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Аналогічний обов'язок щодо сплати відповідачем позивачу відсотків на суму вкладу встановлений і договором №127 з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2.3. договору банківського вкладу №127 сторони узгодили, що нарахування процентів за вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його поверненню клієнту або списанню з рахунка клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, що вказаний у відповідному додатку.

Як встановили суди та про що вказувалося вище, договором №127 в редакції додаткової угоди від 14.03.2014, сторони узгодили строк дії вказаного договору до 13.03.2015 (п. 1.4.), а додатком №127-3 - строк надання клієнтом банку грошових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн. до 13.03.2015 (п. 2).

Виходячи з наведених положень договору №127 з наступними змінами та доповненнями, банк (відповідач) мав повернути клієнту (позивачу) вклад у розмірі 1 100 000,00 грн. 13.05.2015, а відтак, виходячи із умов п. 2.3. договору №127, нарахування процентів на вклад мало відбуватися до дня, який передує настанню обов'язку у банку з фактичного повернення клієнту вкладних коштів, тобто, в даному випадку, до 12.03.2015 (включно), що не було враховано судами попередніх інстанцій та призвело до безпідставного стягнення з відповідача процентів, нарахованих на вклад позивача, за 13.05.2015, у сумі 557,54 грн. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача процентів у сумі 39 584,73 грн., нарахованих на вклад позивача за період з 01.01.2015 по 12.03.2015, та відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача процентів у розмірі 557,54 грн., нарахованих на вклад позивача за 13.03.2015.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення господарського міста Києва від 06.05.2015 у справі №910/8449/15-г скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 557,54 грн. процентів та 11,14 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення господарського міста Києва від 06.05.2015 у справі №910/8449/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков