ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/805/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід18.06.2015у справі№910/805/15-гГосподарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора міста КиєвадоКиївської міської радитреті особи1. Приватне підприємство "Водтехмонтаж" 2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)провизнання незаконним та скасування рішення

за участю

- відповідача:Тхорик С.М. (довіреність від 03.09.2015)- третьої особи-1:Хапко Ю.Б. (довіреність від 13.10.2015)- третьої особи-2:Василенко Н.Г. (довіреність від 20.10.2015)- прокурора:Суходольський С.М. (посвідчення № 020273 від 05.09.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (далі - відповідач) від 20.11.2014 №406/406 "Про передачу приватному підприємству "Водтехмонтаж" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та очисних споруд на вул. Луговій, 9 в Оболонському районі м. Києва. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно надав в користування без конкурсу земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та очисних споруд розміром набагато більше, ніж фактично займають вказані будівлі і споруди, і при цьому не вилучив земельну ділянку у попереднього землекористувача, що перебувала у користуванні Тресту "Буддеталь".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Ільєнок Т.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві Приватне підприємство "Водтехмонтаж" (далі - третя особа-1) просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами обох інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна: станції техводи з резервуаром загальною площею 87,50 кв.м та станції фікальних вод загальною площею 40,00 кв.м, за третьою особою-1 було зареєстровано право власності на зазначене майно, та встановлено, що згідно п. 1.2.1 цього договору вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 2 341,22 кв.м, що визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 8:000000000:78:082:072, яка знаходиться на вул. Луговій, 9, в Оболонському районі м. Києва.

Також судам встановлено, що у 2014 році на замовлення третьої особи-1 було розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та очисних споруд на вул. Луговій, 9 в Оболонському районі м. Києва, який погоджений у передбаченому законодавством порядку Головним управлінням Держемагенства у м. Києві (висновок №19-26-0.3-2911/2-14 від 11.06.2014) та Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (висновок №4317/0/12/09-14). Згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання власники (користувачі) суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не заявляли.

Крім того встановлено, що 20.11.2014 відповідачем було прийняте оспорене у даній справі рішення №406/406 "Про передачу приватному підприємству "Водтехмонтаж" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та очисних споруд на вул. Луговій, 9 в Оболонському районі м. Києва" згідно пункту 1 якого відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі-1 в довгострокову оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та очисних споруд на вул. Луговій, 9 в Оболонському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа Д-6929, заява ДЦ №030-000140070-014 від 03.07.2014).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того що до третьої особи-1, яка набула право власності на будівлі, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). На момент купівлі третьою особою-1 нерухомого майна, воно було розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8:000000000:78:082:072 площею 2 341,22 кв.м, а з чергового кадастрового плану витягу з бази даних міського земельного кадастру від 12.12.2014 відповідні об'єкти нерухомого майна розміщуються на земельній ділянці, переданій у користування цій особі спірним рішенням відповідача, таким чином, що займаються весь її периметр, що також додатково підтверджується відповідними кадастровими планами спірної земельної ділянки щодо відображення наявних охоронних зон та зон обмеження зазначеної земельної ділянки, які також є складовою відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак судові рішення підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Приймаючи рішення суди обох інстанцій виходили із того, що попереднім землекористувачем земельної ділянки було ТОВ "Глобал-Інвест" та мотивували свої висновки умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого третя особа-1 набула у власність вказане вище нерухоме майно, де зазначено, що це майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8:000000000:78:082:072 площею 2 341,22 кв.м.

Відповідно до положень статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час прийняття відповідачем спірного рішення, земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1).

Частиною другою даної статті передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом частини другої статті 120 цього кодексу у тій же редакції, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у частині першій статті 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 125 Земельного кодексу України у наведеній редакції визначено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З аналізу положень цієї норми, та статей 120 вказаного кодексу і 377 Цивільного кодексу України вбачається, що попереднім землекористувачем, про якого зазначено у статті 120 Земельного кодексу України, та у статті 377 Цивільного кодексу України є особа, яка здійснила державну реєстрацію цих прав.

Вирішуючи спір, суди не врахували положення вказаних норм, не з'ясували на якій правовій підставі ТОВ "Глобал-Інвест" слід вважати попереднім землекористувачем земельної ділянки, не дослідили на яких умовах, в якому обсязі і на яких підставах ця земельна ділянка належала попередньому землекористувачу, а обґрунтування судових рішень у цій частині тим, що ці обставини підтверджуються умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого третя особа-1 набула у власність вказане вище нерухоме майно, згідно наведених вище норм не дають правових підстав для відмови у позові, оскільки за приписами наведених норм умовами вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна не можуть підтверджуватись обставини стосовно того, на яких умовах, в якому обсязі і на яких підставах ця земельна ділянка належала попередньому землекористувачу.

Таким чином приймаючи рішення суди обох інстанцій не дали правової оціни доводам прокурора про те, що ТОВ "Глобал-Інвест" не набувало на відповідній правовій підставі у користування вказану земельну ділянку.

За вказаних обставин не можна вважати вирішеним питання правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки в оренду третій особі-1.

Подібну правову позицію викладено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.04.2015 року зі справи № 917/127/14|3-38гс15.

У зв'язку із наведеним застосування до даних правовідносин зазначених судами положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, є передчасним, а відтак і незаконним.

Разом з тим, слід погодитись із висновками судів про те, що прокурором не доведено у встановленому процесуальним законом порядку, що Трест "Буддеталь" може вважатися особою, яка на відповідній правовій підставі користується спірною земельною ділянкою, оскільки відповідних доказів про це і правових підстав для такого користування прокурором судам не надано та не наведено, і судами не встановлено.

З огляду на приписи статей 47, 32- 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскільки з'ясування цих обставин справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі №910/805/15-г скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський