ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/6746/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"простягнення 291 277,00 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Глазунов М.Ю.,- відповідача: - прокуратури:Євстіфєєв Ю.А., Коркішко В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" про стягнення 291 277,00 грн., з яких 120 379,00 грн. пені та 170898,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором про закупівлю за державні кошти №342/4/6/17 від 23.10.2014 року щодо поставки товару у строки, обумовлені договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року (суддя: Домнічева І.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Автокомпоненти "Автек" на користь Міністерства оборони України 120379,00 грн. пені та 170 898,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Автокомпоненти "Автек" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2014 року між Міністерством оборони України в особі Начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (замовник) та ТОВ "Автокомпоненти "Автек" (постачальник) було укладено договір № 342/4/6/17 про закупівлю за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у 2014 році поставити замовникові двигуни внутрішнього згорання до моторних транспортних засобів 29.10.1 у кількості та якості, визначеній у специфікації. Строки поставки продукції зазначено у специфікації, що є невід"ємною частиною договору (Додаток №1).

Пунктом 1.3. договору передбачили, що замовник може зменшити обсяги закупівлі продукції в залежності від реального фінансування видатків на цілі, що передбачено специфікацією.

Згідно з п.3.1, 3.2 договору, ціна договору становить 5070600,00 грн. Ціна договору залишається не змінною до повного виконання сторонами зобов"язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору, визначено про поставку двигунів внутрішнього згорання поршньові з компресійним запалюванням до моторних транспортних засобів у кількості 27 шт. на загальну суму 5070600,00 грн. із строком поставки - 10.12.2014 року.

Додатковою угодою № 3 від 15.12.2014 року до договору №342/4/6/17 від 23.10.2014 року, сторонами внесено зміни у п.3.1 договору, за якою ціна договору становить 2441400,00 грн. Специфікацією, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 3 від 15.12.2014 року до договору №342/4/6/17 від 23.10.2014 року визначено про поставку 13 шт. двигунів внутрішнього згорання поршньові з компресійним запалюванням до моторних транспортних засобів у кількості 13 шт. на загальну суму 2441400,00 грн. із строком поставки - 10.12.2014 року.

Відповідно до п. п. 7.3.1., 7.3.3. договору, за порушення строків поставки продукції, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 0,1% ціни договору за кожен день прострочення та штраф у розмір 7% вартості договору за кожен місяць прострочення, які і просить стягнути.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 2441400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 342/8/224 від 03.11.2014 та № 342/8/223 від 03.11.2014. Відповідач в свою чергу, поставив позивачу товар - 24.01.2015 року.

Порушення відповідачем строків поставки, обумовлених у додатку № 1 до договору стало підставою для нарахування позивачем, у відповідно до п.7.3.1. та п.7.3.3 договору, пені у розмірі 120379,00 грн. та 170898,00 грн. - 7% штрафу за період з 11.12.2014 року по 24.01.2015 року і вказані штрафні санкції є предметом позовних вимог у даній справі.

Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи системний аналіз вказаних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 2441400,00 грн., як оплата вартості товару, строк поставки якого встановлено у договорі - 14.12.2014 року.

ТОВ "Автокомпоненти "Автек", поставивши позивачу лише 24.01.2015 року товар із порушенням строків поставки, вказує на те, що таке порушення відбулось через наявність обставин, які від нього не залежали, а саме через те, що єдиним виробником товару, який є предметом укладеного між сторонами у даній справі договору є ВАТ "КАМАЗ" (Російська Федерація, Республіка Татарстан, місто Набережні Челни) і в наслідок введених виробником продукції - резидентом Російської Федерації обмежень та зупиненням відвантаження продукції "КАМАЗ" на територію України, починаючи з листопада 2014 року поставка автомобілів, запчастин та агрегатів виробництва ВАТ "КАМАЗ" на територію України не здійснювалась, що унеможливило виконати свої зобов»язання за договором у строки.

Зазначені позивачем обставини не містять ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за договором поставки, лист ТПП від 01.12.2014 року, на який посилається позивач в підтвердження того, що єдиним підприємством виробником товару закупівлі за державні кошти є ВАТ "КАМАЗ" не є належним доказом, який може підтверджувати наявність непереборної сили, адже такі обставини підтверджуються лише сертифікатом ТПП.

Частина 2 статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника.

Отже, за вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених договором, за неналежне виконання ним своїх зобов"язань за договором щодо строків поставки товару.

Поряд з цим, згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Окрім того, згідно ч.2 відповідної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі обставиною, яка має істотне значення і заслуговує на увагу при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, є те, що відповідач повністю поставив позивачу товар, визначеній у додатковій угоді з незначним простроченням строку поставки, менше ніж 2 місяців.

Окрім того, оскільки позивач не довів того, що вказаним порушенням йому заподіяно збитків, у розмірі, який є рівним заявленому розміру неустойки або більше такого розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%, а саме пеню до 60189,50 грн. та штраф до 85449,00 грн.

За вказаних обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, без врахування зменшення.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі №910/6746/15-г змінити.

Викласти абз. 3, 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року з даної справи в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" на користь Міністерства оборони України 60189,50 грн. пені та 85449,00 грн. штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 60189,50 грн. пені та 85449,00 грн. штрафу - відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" в дохід Державного бюджету України 5825,54 грн. судового збору за подання позовної заяви."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова