ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/5914/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2015у справі№ 910/5914/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Лендгранд"доДержавного територіально - галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця"простягнення 37 481, 19 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачаГиря Н.Ф.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Приватне підприємство "Лендгранд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 34 876 грн. 00 коп. основного боргу, 280 грн. 92 коп. 3 % річних, 11 511 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 5 035 грн. 52 коп. пені, 1 827, 00 грн. 00 коп. судового збору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом, а.с.70-71).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 (головуючий Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г.) у даній справі позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Приватне підприємство "Лендгранд" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 08 грудня 2008 року між Приватним підприємством "Лендгранд", як виконавцем, та Державним територіально галузевим об'єднанням „Південно-західна залізниця", як замовником, укладено договір підряду № ПЗ/ЗС - 083372/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування замовнику (в редакції додаткової угоди № 2 до договору від 18.12.2014).

Умовами пункту 2.5. договору в редакції додаткової угоди № 2 сторони визначили порядок виконання робіт та погодили, що роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті з моменту виконання наступних дій виконавцем: 1 стадія: 1) передача виконавцем замовнику 1 (одного) примірника технічного звіту з кадастрової (горизонтальної) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2 стадія: передача виконавцем замовнику 2 (двох) примірників погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (по кожній адміністративно-територіальній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2) передача виконавцем замовнику Витягу з державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копіями акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного Держземагенства по акту здачі-приймання документів. В такому разі роботи підлягають негайному прийняттю їх замовником. Замовник самостійно отримує у відповідному районному органі державної реєстрації прав або територіальному органі Державної реєстраційної служби Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельна ділянка) та сплачує всі необхідні платежі, пов'язані з їх державною реєстрацією.

Відповідно до пункту 3.1 договору підряду, вартість робіт за договором складає 68 031, 00 грн. згідно з Протоколом про договірну ціну (додаток № 1 до договору) та Кошторисом на виконання відповідних робіт (додаток № 2).

Пунктами 3.4.1, 3.4.2 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по І стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50 % від суми договору, протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по ІІ стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору сторони підписали та скріпили своїми печатками акт здачі - приймання виконаних робіт № 083372/НЮ-2 від 18.12.2014, що підтверджують виконання та прийняття робіт відповідачем без зауважень на загальну суму 34 876, 00 грн. (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи, що стало підставою для звернення останнього з позовом про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та пені.

Статтею 887 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Встановивши на підставі поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем за виконані роботи, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34 876, 00 грн.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, слід зазначити наступне.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 3.1., 4.1. своєї постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підставою для задоволення позову в частині інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт, передбачену пунктом 6.2. договору відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені, а також передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За розрахунком позивача, перевіреним судами, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 280 грн. 92 коп. 3 % річних за період з 04.02.2015 по 12.05.2015, 11 511 грн. 36 коп. інфляційних втрат за період 04.02.2015 по 30.04.2015 та 5 035 грн. 52 коп. пені за період з 04.02.2015 по 12.05.2015.

На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини суди правильно застосували до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що він розрахувався з позивачем за виконані роботи у повному обсязі. Крім того, скаржник посилається на відсутність його вини в порушенні умов договору, оскільки існує певний порядок здійснення перерахування коштів залізницями своїм контрагентам.

Проте, судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матерів справи доказів встановлено, що позивачем виконані роботи на суму 34 876, 00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень. Доказів оплати цих робіт відповідач до матеріалів справи не надав.

Існування певного порядку перерахування коштів контрагентам не звільняє відповідача, як боржника у зобов'язанні, від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних та належним чином прийнятих робіт, в передбачений договором строк.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 910/5914/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова