ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/3175/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Євсікова О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо"на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 06.07.2015у справі Господарського суду№ 910/3175/15-г міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемка Романа АнатолійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Будбо"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Юр М.А.;- відповідача Богун С.О.;Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Євсікова О.О. від 20.10.2015 № 02-05/807 розгляд справи № 910/3175/15-г Господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Оберемка Романа Анатолійовича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 120 000, 00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 27 032, 05 грн. та неустойки у розмірі 15 687, 59 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/3175/15-г (суддя Якименко М.М.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 910/3175/15-г (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/3175/15-г скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" заборгованість по кредиту у розмірі 120 000, 00 грн., неустойку у розмірі 15 687, 59 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 27 932, 05 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будбо" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 910/3175/15-г, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" визначеної позивачем заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитом та неустойки за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 9 від 17.08.2010.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення.

Таке правовідношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту.

З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.

Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.

Порядок виконання та припинення зобов'язання регулюється ЦК України.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" по кредиту у розмірі 120 000, 00 грн. та відсоткам за користування ним у розмірі 27 932, 05 грн.

Водночас, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до умов договору банківського вкладу № 084140 від 17.08.2010 відповідач є кредитором позивача на загальну суму 120 000, 00 грн., одночасно відповідач виступає боржником позивача за кредитним договором № 9 від 17.08.2010, відтак зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" за кредитним договором № 9 від 17.08.2010 припинилось, на підставі ст. 606 ЦК України, у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про відсутність підстав для припинення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" за кредитним договором № 9 від 17.08.2010 на підставі ст. 606 ЦК України, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 606 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно з ст. 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Відповідно до ч. 2 ст. 204 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Приписи ст. 606 ЦК України та ст. 204 ГК України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим власне і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі ст. 606 ЦК України поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням тощо.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-43цс15.

У даній справі залишається дві особи, у яких, як встановив суд апеляційної інстанції, залишаються взаємні зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов вірного висновку про те, що поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 ЦК України не відбулось, та правомірно задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 910/3175/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

О.О. ЄВСІКОВ