ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/11853/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоОстапенка М.І.,СуддівГончарука П.А. (доповідача), Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду міста Києва від 10 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року у справі №910/11853/15 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 3 512,64 грн.,

Встановив:

У травні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 3 512,64 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі № 910/11853/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 512,64 грн. страхового відшкодування. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 24 квітня 2014 року між ТДВ "СК "Альфа-Гарант" та ПП "Агро-Спец-Запчастина" укладено договір добровільного страхування №06-R/01-040-03790, яким застраховано транспортний засіб "ВАЗ-21112", реєстраційний номер НОМЕР_1.

9 вересня 2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Opel INSIGNIA", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року у справі №753/17774/14-п винним у ДТП визнано водія автомобіля "Opel INSIGNIA" - ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155 (а.с. 41), франшиза за яким становить 1 000 грн.

В результаті даного ДТП, автомобіль "ВАЗ-21112" зазнав механічних пошкоджень, перелічених у довідці ДАІ (а.с. 22), вартість усунення яких, відповідно до звіту № 8994 від 19 вересня 2014 року (а.с. 23-28) з урахуванням калькуляції становить 17 586,18 грн., внаслідок чого ПП "Агро-Спец-Запчастина", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, зазнало матеріального збитку у розмірі 14 435,21 грн. З рахунку № 2632 від 23 вересня 2014 року (а.с. 32-33) вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 14 481 грн.

На підставі зазначених документів, заяви страхувальника пошкодженого транспортного засобу та складеного 16 жовтня 2014 року страхового акту №СТ/14/0367 позивач платіжним дорученням № 6538 від 16 жовтня 2014 року виплатив ПП "Агро-Спец-Запчастина" страхове відшкодування в сумі 14 213,50 грн.

Вимогу позивача від 5 грудня 2014 року №03/2916 про відшкодування сплаченої постраждалій особі страхової суми відповідач задовольнив частково, сплативши 10 700,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2750 від 11 лютого 2015 року. Іншу частину страхового відшкодування відповідач не сплатив.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст. 16, ч. 1 ст. 990, 993, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст.1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 27, ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону України "Про страхування" та п. 12.1 ст. 12, ст.ст. 22 29, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму сплаченого останнім страхового відшкодування з вирахуванням 1 000 грн. франшизи, встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155, а тому задовольнив позов частково.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними і відповідають нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Opel INSIGNIA", водій якого визнаний винним у виникненні ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що, виплативши страхове відшкодування ПП "Агро-Спец-Запчастина", позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідач, посилаючись на ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зазначаючи про пошкодження переднього бамперу, кришки багажника та лівої панелі переднього бамперу застрахованого позивачем автомобіля до настання ДТП 9 вересня 2014 року, відшкодував позивачу страхову виплату частково.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частинами 4 і 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Приписи ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначають, що при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом апеляційної інстанції правильно вказано, що зазначеними нормами обов'язок здійснювати оцінку понесеної шкоди, в даному випадку, стосуються лише страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - відповідача, в той час, як страхове відшкодування сплачено позивачем, на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-040-03790, що є добровільним страхуванням, і регулюється положеннями Закону України "Про страхування". Тобто позивач при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, не повинен керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування.

При цьому, ні Закон України "Про страхування", ні Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не містять положень, які б зобов'язували саме страховика за договором добровільного страхування здійснювати проведення оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, або ж ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки.

Таким чином, позивач при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті страхувальнику, повинен керуватися нормами Закону України "Про страхування" та умовами укладеного між ним та ПП "Агро-Спец-Запчастина" договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-040-03790 від 24.04.2014.

З огляду на те, що розділом 6 договору добровільного страхування №06-R/01-040-03790, передбачено виплату страхового відшкодування без урахування експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні, а сума заявленого до стягнення страхового відшкодування (3 512,64 грн.), розрахована позивачем відповідно до розділу 7 цього договору, а саме виходячи з рахунку СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля, є правильним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що дії позивача не суперечать ні умовам договору добровільного страхування, ні вимогам закону.

Крім того, оскільки про факт пошкодження переднього бамперу, кришки багажника та лівої панелі переднього бамперу, застрахованого позивачем автомобіля зазначено у Довідці ДАЇ, Ремонтній калькуляції, рахунку СТО та Страховому акті, то є безпідставними доводи апелянта про те, що позивач не мав здійснювати страхове відшкодування ремонту цих деталей, як таких, що були пошкоджені до настання страхового випадку.

Правомірність зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи, встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155, сторонами не заперечується, та судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо обов'язку відповідача здійснити відшкодування страхової виплати зменшеної на 1000 грн. франшизи, встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№7100155.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції, при цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана відповідна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року у справі №910/11853/15 - без змін.

ГоловуючийМ.І.ОстапенкоСуддіП.А.Гончарук Л.В.Стратієнко