ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/11033/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідачів: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з'явився не з'явилися не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 рокуу справі№ 910/11033/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"додержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державного підприємства "Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні",приватного підприємства "Фастторг-2009"3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними та просив накласти арешт на зазначене в позовній заяві нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 (суддя - Стасюк С.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я".

Заборонено відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві вчиняти дії, спрямовані на видачу акту про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", оформлені протоколом проведення електронних торгів № 75748 від 23.04.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (головуючий -Пашкіна С.А., судді -Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.04.2015 скасовано. В задоволенні заяви ТОВ "Укравтомехбудлізинг" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015, залишивши в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2015.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2015, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено, що його права, свободи та інтереси можуть бути порушені через не вжиття заходів до забезпечення позову у справі, а тому прийшов до висновку про відсутності підстав, передбачених ст. ст. 66, 67 ГПК України для забезпечення позову. Також посилався на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі висновки суду грунтуються на законі, що регулює застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, за вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: існування обставин про наявність у боржника-відповідача майна; ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Частиною другою пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 визначено, що достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги;

- імовірності настання обставин, зазначених у статті 66 ГПК;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на нічим не підтверджених припущеннях про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що не відповідає обставинам справи, та постановлену внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.08. 2015 року не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі за № 910/11033/15 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л. Стратієнко