ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/359/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився не з'явився ОСОБА_3розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції Українина рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 19 березня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 рокуу справі№ 908/359/15-гза позовомдержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація"3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Державна фінансова інспекція Українипро стягнення 16 149,26 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 16 149,26 грн завищеної вартості виконаних робіт за договором № 20-2012 від 19.09.2012.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 (суддя - Ярешко О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2015 (головуючий - Чернота Л.Ф., судді - Ломовцева Н.В., Стойка О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державної фінансової інспекції України, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року - без змін.

Заслухавши пояснення представника 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 19.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" (підрядник) та державним підприємством "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом (замовник) було укладено договір № 20-2012, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт за темою: "Відновлення дефектних ділянок антикорозійного покриття внутрішніх поверхонь циркводоводів енергоблоку № 2 ВП ЗАЕС".

На виконання умов договору, відповідач виконав, а позивач прийняв та оплатив без зауважень та заперечень роботи на суму 98 750,02 грн, що підтверджується актом № 1 (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року та платіжним дорученням № 11091 від 23.11.2012.

Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України (п. 2.27. ) на III квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" та його відокремлених структурних підрозділів, в тому числі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", за період з 01.07.2012 по 30.09.2013 , за результатами якої було складено акт № 05-21/341 від 27.12.2013.

Державна фінансова інспекція України направила на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом" вимогу № 05-14/148 від 07.02.2014 про усунення порушень законодавства, зокрема, перерахування позивачу суму завищення вартості виконаних робіт.

Відповідно до довідки від 12.12.2013 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" в частині фінансово-господарської діяльності ВП ЗАЕС, зустрічною звіркою проведеною у підрядника ТОВ "Енергодарінновація" встановлено, що ВП ЗАЕС прийнято у підрядника акт форми № КБ-2в за жовтень 2012 року № 1, в якому при виконанні робіт Е13-44-5 "Очищення кварцовим піском суцільних зовнішніх поверхонь" та Е13-44-9 "Знесилювання металевих поверхонь (чергування при виконанні робіт із пожежовибуховими і шкідливими речовинами в замкнутих об'ємах)" в кількості 209 кв. м. застосовано розцінки Е13-44-5 та Е13-44-9. При цьому, замість передбаченого розцінками механізму С205-401 "Компресори пересувні з електродвигуном, тиск 600 кПа (бат), подача 0,5 мЗ/хв" в кількості 79,42 маш-год вартістю 6,4 грн./маш-год до акту форми № КБ-2в за жовтень 2012 року № 1 внесено механізм С205-201 "Компресори пересувні з двигуном внутрішнього згоряння, тиск 800 кПа (8ат), подача 10 м3/хв" в кількості 79,42 маш-год вартістю 175,85 грн./маш-год, чим порушено п. 1.4.2 ДБН Д.1.1-2000, та завищено вартість виконаних робіт по акту форми № КБ-2в за жовтень 2012 року № 1 до договору підряду від 19.09.2012 № 20-2012 "Відновлення дефектних ділянок антикорозійного покриття внутрішніх поверхонь циркводоводів енергоблоку № 2 ВП ЗАЕС" на загальну суму 16 149,26 грн з ПДВ.

ДП "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасувати п. п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. (частково на суму 74,93 тис. грн), 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. п. 2 та п. 13 вимоги Державної фінансової інспекції України № 05-14/148 від 07.02.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 у справі № 826/4211/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 24.07.2014, позов задоволений частково. Підпункти 2.1., 2.2., 2.3., 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. п. 2 та п. 13 вимоги ДФІ від 12.12.2012, що стосується ВП ЗАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом", визнані протиправними та скасовані. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, на виконання п. п. 2.4. п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції України, просить стягнути з відповідача 16 149,26 грн завищення вартості виконаних робіт за договором № 20-2012 від 19.09.2012.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки позивачем не було доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення, внаслідок вчинення якого позивачу були заподіяні збитки, натомість факт належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, кошторисною документацією, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16 149,26 грн та обґрунтовано відмовив у позові.

Щодо доводів Державної фінансової інспекції України в касаційній скарзі про те, що господарськими судами при прийнятті рішень не було враховано вимоги ст. 1212 ЦК України, то вказані доводи є безпідставними і спростовуються висновками судів, які прийшли до правильного висновку про те, що між сторонами у справі було укладено договір № 20-2012, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави.

Щодо посилання Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/4211/14 від 16.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014, то вони також були предметом розгляду судів, які прийшли до обґрунтованого висновку, що вказаними рішеннями не встановлено фактів, що мають преюдиціальне значення для даного спору в розумінні ст. 35 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19 березня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі за № 908/359/15-г - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко