ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/1958/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі№ 908/1958/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"доДержавного підприємства "Донецька залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс"простягнення 466 791, 93 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЛагода С.О.- - відповідачаРепело Д.М.- - третьої особиКлівасов А.О.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 466 791, 93 грн. неправомірно списаних грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОТРАНС".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.04.2015 (суддя Хуторной В.М.) позов задоволено повністю. Судове рішення мотивоване тим, що спірна сума була неправомірно списана відповідачем з особового рахунку третьої особи, яка діяла у якості експедитора позивача за його рахунок.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (головуючий Татенко В.М., судді: Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати. Постанова мотивована тим, що перерахування позивачем спірної суми третій особі відбулось за надані нею послуги і не пов'язано із певним обліком такої самої суми відповідачем в особовому рахунку третьої особи.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не застосування судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Державне підприємство "Донецька залізниця", Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОТРАНС" не надіслали своїх відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач без достатніх правих підстав списав грошові кошти з особового рахунку Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" (третьої особи у справі), яке діяло як експедитор позивача за його рахунок, по накопичувальним карткам на суму 466 791, 93 грн. (з ПДВ).

В своєму позові позивач послався на те, що претензія про повернення надмірно нарахованих та стягнутих з платника коштів відповідачем залишена без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення вказаної суми.

Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив статті 929 Цивільного кодексу України, пункти 119, 136 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову обґрунтованим, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору № 01.10.2/23-062/1300 від 01 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" та Закритим акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОТРАНС", за заявкою позивача № 062/7а-540 від 09.07.2014, 23.07.2014 було організовано перевезення вапняка для флюсування зі ст. Нігин ДТГО "Південно-Західна залізниця" та 19-22.07.2014 зі ст. Скалат ДТГО "Львівська залізниця" (відправник - ТОВ "ПК "Гірничодобувна компанія") з призначенням на ст. Комунарськ, що знаходиться у віданні Донецької залізниці на адресу позивача.

Перевезення вантажу здійснювалось в 17 вагонах №№ 52725173, 52725660, 52725785, 52736634, 52737913, 52749454, 52877313, 53572319, 53597464, 56941495, станція відправлення Нігин, дата відправлення 23.07.2014, № накладної 34004234; у вагонах №№ 53572152, 53597316, станція відправлення Скалат, дата відправлення 19.07.2014, № накладної 38063426; у вагоні № 56680960, дата відправлення 20.07.2014, № накладної 38072187; у вагонах №№ 56647761, 56671829, 56681869, 56690050, дата відправлення 22.07.2014, № накладної 38091849.

Платником за здійснення вищезазначеного перевезення була Третя особа.

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей України та пошкодженням залізничної інфраструктури, з 28.07.2014 і до відміни Укрзалізницею було введено конвенційну заборону (розпорядження № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014) на навантаження всіх вантажів та відправлення зі станцій залізниць України, країн СНД і Балтії на станції Дебальцеве, Дебальцеве-Сортувальна, Комунарськ та інших станцій Донецької залізниці.

Зазначені обставини призвели до того, що прийняті залізницею зазначені 17 завантажених вагонів були зупинені залізницею на шляху слідування по станції Демурине Донецької залізниці.

З метою виключення невиробничих простоїв вагонів та уникнення розкрадання вантажу, розобладнання вагонів, у зв'язку з тривалим простоєм вагонів у покинутих потягах, позивач був змушений здійснити переадресування вищезазначених вагонів на нову станцію призначення - ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця" на адресу нового одержувача - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

28.08.2014 відповідачем були видані накази №№ 1806, 1807 за якими відбулась заявлена переадресація вказаних вагонів на ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця". Третя особа у своєму листі № 3.6-785 від 27 серпня 2014 року гарантувала залізниці оплату збору за оформлення переадресування вагонів та збору за маневрову роботу (при наявності).

Втім, 29.09.2014 по станції Демурине, відповідач, крім збору за оформлення переадресування вагонів, в особовому рахунку третьої особи № 9100478 були обліковані як використані кошти:

- по накопичувальній картці № 29090022: збір за зберігання 10 вагонів на коліях загального користування в розмірі 165 580,8 грн. (з ПДВ-20%); плата за користування 10 вагонами в розмірі 109 976,64 грн. (з ПДВ-20%);

- по накопичувальній картці № 29090024: збір за зберігання 7 вагонів на коліях загального користування в розмірі 114250,84 грн. (з ПДВ-20%); плата за користування 7 вагонами в розмірі 76 983,65 грн. (з ПДВ-20%).

Всього 466 791, 93 грн. (з ПДВ-20%). Ця сума була облікована як використана незважаючи на те, що третя особа - платник згадані накопичувальні картки не підписав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, особовий рахунок та код платника - експедитора вантажовласників № 9100478 був відкритий відповідачем третій особі на підставі договору Е-0500447, укладеного між третьою особою та відповідачем.

Саме умовами вказаного договору й регулювалися взаємовідносини між третьою особою та відповідачем. Цієї обставини місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, не дослідив, адже посилання саме на цей договір зроблено на рахунках-переліках (а.с. 70), згідно яких відбувся спірний облік використаних коштів.

За умовами пункту 1.1 договору Е-0500447 його предметом є проведення Експедитором (третьою особою) розрахунків з Залізницею (відповідачем) за надані нею послуги. За пунктом 1.3. цього договору передбачено умови оплати саме третьою особою вартості послуг відповідача, наданих Вантажовласникам, при здійсненні міжнародних та внутрішніх перевезень. При цьому, у цьому договорі відсутні посилання на те, що оплата здійснюється третьою особою за рахунок коштів його клієнтів.

Пунктом 2.2.5 договору Е-0500447 визначений обов'язок третьої особи щодо зарахування на відповідний рахунок відповідача певних сум попередньої оплати, розмір та періодичність внесення якої визначається власне третьою особою, виходячи з очікуваного обсягу перевезень вантажів та інших послуг (пункт 3.1.). Одержані кошти відповідач зараховує на особовий рахунок третьої особи та у міру виконання перевезень і надання послуг - відповідно відображає у цьому особовому рахунку.

Пунктом 4.1. договору Е-0500447 передбачено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку третьої особи використання коштів відповідач вносить відповідні зміні у ньому. За пунктом 6.1. цього договору усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються його сторонами у претензійно-позовному порядку.

Виходячи з пункту 2.1. "Правил розрахунків за перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085 (далі - "Правила розрахунків") розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

За пунктом 2.5. Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг (частини перша пункту 2.6 Правил розрахунків).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наслідки неправильного (помилкового) відображення відповідачем руху коштів на відкритому ним особовому рахунку третьої особи та - порядок відновлення відповідно порушених її прав у такому випадку, чітко визначено пунктом 4.1 договору Е-0500447. Цим договором не передбачений обов'язок відповідача у разі неправильного (помилкового) відображення даних у особовому рахунку третьої особи - повертати йому попередньо перераховані кошти. Не встановлено такого обов'язку й іншими діючими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.1 договору Е-0500447 чітко обумовлений обов'язок відповідача у такому разі внести відповідні зміни у цей особовий рахунок.

Таким чином, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку суми 466 791,93 грн., як використаної, третя особа мала звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на своєму особовому рахунку.

Натомість, третя особа 30 вересня 2014 року виставила на адресу позивача рахунок № АМК. 100307 та акт № 00307 (а.с. 73) про надання транспортно-експедиторських послуг від 30.09.2014, де була відображена вищезазначена спірна сума як вартість послуг, наданих позивачу третьою особою. Акт був підписаний позивачем без зауважень.

Відповідно до пункту 3.8. договору експедирування (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.02.2011) остаточні розрахунки здійснюються сторонами на підставі Акта, наданого Експедитором до 04 числа місяця, наступного за звітним. Протягом 5-ти робочих днів Клієнт зобов'язаний розглянути Акт та підписати. За наявності зауважень до Акту, Клієнт зобов'язаний надати їх Експедитору у письмовому вигляді протягом строку розгляду. В іншому випадку, Акт вважається прийнятим Клієнтом без зауважень.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що позивач, підписавши згаданий акт без будь-яких зауважень, підтвердив факт отримання відповідної послуги з боку Третьої особи на умовах укладеного з нею договору експедирування.

В подальшому, платіжним дорученням № 17209 від 30.09.2014 позивач добровільно сплатив спірну суму третій особі.

Суд апеляційної інстанцій встановлено, що відображення відповідачем спірної суми з особового рахунку третьої особи, як використаної, відбулось в межах правовідносин, що регулюються умовами договору Е-0500447 Відповідно оплата позивачем третій особі вартості наданих нею послуг за актом № 0037 від 30.09.2014 відбулась в межах правовідносин, що регулюються умовами договору експедирування.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) - збитків.

Відповідно до статті 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Частина перша статті 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Виходячи з приписів частини статті 623 ЦК України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За частиною другою цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку - позивачем).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що у даному випадку перерахування позивачем спірної суми третій особі відбулось за надані нею послуги, що не пов'язано із певним обліком такої самої суми відповідачем в особовому рахунку третьої особи.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 908/1958/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова