ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/1814/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 рокуу справі господарського судуЗапорізької областіза позовомтовариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лізинг Аваль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"простягнення 94 175,91 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Самокиш В.Ю.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" про стягнення 94175,91 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором фінансового лізингу №LC5417-06/11 від 02.08.2011 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ДПА" на користь ТОВ"Райффайзен Лізинг Аваль" 94175,91 грн. заборгованості та 1883,52 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, судді: Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.) рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ТОВ "ДПА" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2011 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "ДПА" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC5417- 06/11, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі на умовах цього Договору (п.п. 1.1, 4.1 договору).

Відповідно до специфікації, що є додатком № 2 до договору фінансового лізингу від 02.08.2011 року, предметом фінансового лізингу є регенератор ЕСО 400 АТЕХ ІІ, новий, 2011 р.в. у кількості 1 одиниці вартість 987890,40 грн. з ПДВ.

Строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього лізингу та додатків до нього (п.1.6 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили вартість фінансування та поточні лізингові платежі, зокрема: лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу у період з моменту підписання цього Договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього Договору за ставкою LІВОR. плюс 8,00% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 "Визначення" Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ. (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 Договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку. Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача.

Відповідно до п.4.5 Договору, перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за Курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ "Райффайзен Банк Аваль" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rlа.соm.uа.

Згідно з п.4.6 Договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах (Додаток 4 до цього Договору), а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rlа.соm.uа

Згідно із Загальними умовами фінансового лізингу - Додаток № 4 до Договору, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі у новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В такому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3, п.5.4 Загальних умов).

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.

Додаткового угодою від 21.10.2014 року про внесення змін до договору фінансового лізингу від 02.08.2011 року змінено графік розрахунку заборгованості та вказано, що період лізингу та лізингових платежів становить з грудня 2011 року по листопад 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п.3 ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, лізингодавець за актом приймання-передачі від 31.10.2011 року передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу предмет лізингу, визначений специфікацією, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та застережень.

Проте, в порушення умов договору, зокрема, п.п. 5.1-5.5, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток № 4 до Договору, належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 94 175, 91 грн. за наступними рахунками: рахунок-фактури LC5417-06/11/38-056 від 05.01.2015 року на суму 22 784,41 грн., рахунок-фактури LC5417-06/11/39-057 від 02.02.2015 року на суму 28 520,04 грн., рахунок-фактури LC5417-06/11/40-059 від 02.03.2015 року на суму 42 871,46грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором фінансового лізингу та приписи ст. ст. 525, 526, 806 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 94175,91 грн. заборгованості.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено рахунки-фактури та загальну суму заборгованості, не можуть братись судом до уваги, оскільки вказані рахунки-фактури були предметом ретельного дослідження судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та їм була надана належна юридична оцінка в сукупності з іншими доказами по справі. Крім того, судова колегія звертає увагу, що скаржником не було жодним чином, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростовано наявну суму заборгованості за договором фінансового лізингу та не надано відповідного контррозрахунку, обов"язок доведення вказаних обставин лежить на відповідачі.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо безпідставного відхилення клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов"язаної з нею справи, оскільки відповідачем не було обґрунтовано пов"язаність даної справи з поданим позовом, який на момент заявленого клопотання не був прийнятий судом про провадження.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 року у справі №908/1814/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова