ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/1338/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк"на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015у справі№ 908/1338/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Автокразбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення 5691666,65 грн. за договором про кредитну лініюза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод" про стягнення заборгованості за договором про кредитну лінію № 45-К/Л від 02.06.2011 у розмірі 5691666,65 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 у справі № 908/1338/15-г (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ушенко Л.В., суддів Гези Т.Д., Склярук О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 908/1338/15-г, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми ст.ст. 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо обмеження здійснення банком операцій по рахункам клієнтів у період після запровадження тимчасової адміністрації.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2011 між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод" було укладено договір про кредитну лінію № 45-К/Л (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.5 Кредитного договору ліміт кредитування складає 10000000,00 грн., кредит надається до 30.05.2014 включно шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку № 20635010301908 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника; позичальник використовує отримані кошти з цільовим призначенням на поповнення обігових коштів; позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом із розрахунку 20 відсотків річних; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця. Проценти за користування кредитом нараховуються з моменту отримання позичальником коштів (зарахування на поточний рахунок позичальника або сплати платіжних документів із позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту.

Згідно із п. 3.1 Кредитного договору він діє з моменту його укладення до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих процентів, а також виконання всіх інших зобов'язань позичальника перед банком, які передбачені цим договором.

Пунктами 3.8, 3.9 Кредитного договору визначено, що проценти за кредит, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця. Кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати прострочених процентів за кредит, потім нарахованих процентів. Сума, що залишилася, спрямовується на погашення кредиту. У випадку наявності простроченої заборгованості за кредитом, Банком може бути застосована інша черговість платежів.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору банк відкриває рахунок № 20635010301908 для обліку кредиту.

17.12.2012 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовилися вважати рахунком для сплати відсотків за користування кредитом - рахунок № 20683300016553, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Автокразбанк", а рахунком для сплати кредиту - рахунок № 20638300016553.

Судами попередній інстанцій визначено, що банк виконав свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод", надавши кредит, що підтверджується випискою по особовим рахункам боржника від 03.02.2015 та копіями меморіальних ордерів № 47 від 03.06.2011, № 101 від 10.06.2011, № 1022 від 31.08.2011 та № 76 від 13.10.2011.

Відповідач на виконання умов Кредитного договору здійснював погашення отриманого кредиту і станом на 30.05.2014 (строк повернення кредиту) у відповідача було наявне зобов'язання по сплаті тіла кредиту у сумі 5000000,00 грн.; проценти, нараховані відповідно до п.п. 3.8, 5.2 Кредитного договору, були погашені 29.05.2014.

Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, 30.05.2014 відповідач надав банку платіжний документ № 3 на суму 5000000,00 грн. з призначенням платежу: погашення кредитної лінії згідно Договору про кредитну лінію № 45-К/Л від 02.06.2011 без ПДВ., який був виконаний банком одразу протягом операційного часу в день його надходження.

12.06.2014 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Третяк В.О. було видано наказ № 163-03/3 "Про заходи щодо збереження активів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", яким передбачалось здійснення сторно внутрішньобанківських проводок з погашення кредитної заборгованості та процентів за нею, що були здійснені 30.05.2014 по клієнтам банку, в тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод".

У подальшому тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" 08.07.2014 за документом № 102 проведено сторно внутрішньобанківських проводок з погашення кредитної заборгованості за договором про кредитну лінію № 45-К/Л від 02.06.2011, здійснених 30.05.2014, а грошові кошти у сумі 5000000,00 грн. повернено на поточний рахунок відповідача, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Автокразбанк", що підтверджується відповідною випискою.

Посилаючись на те, що в обліку банку відновлено заборгованість за кредитом у розмірі 5000000,00 грн., а також здійснено нарахування відсотків (процентів) у сумі 691666,65 грн., які відповідачем не сплачені, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач сплатив всю суму заборгованості за кредитним договором у визначений в строк двома платежами по 5000000,00 грн. 28.05.2014 та 30.05.2014; уповноважена особа Фонду не припиняла здійснення банком операції по рахункам відповідача, платіжний документ був прийнятий банком до виконання без заперечень і фактично виконаний, при цьому законом не передбачено право скасування переказу грошових коштів.

За таких обставин, суди дійшли висновку про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про кредитну лінію № 45-К/Л від 02.06.2011 та відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно п. 2.27 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

При цьому, за змістом п. 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, відкликання платежу є можливим тільки до списання платежу з рахунку.

Врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства та встановивши, що платіжний документ від 30.05.2014 про перерахування коштів на погашення кредиту за кредитним договором був прийнятий банком до виконання без заперечень і був ним виконаний, взявши до уваги, що уповноважена особа Фонду не припиняла здійснення банком операції по рахункам відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про кредитну лінію № 45-К/Л від 02.06.2011, у зв'язку із чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо наявності обмежень на здійснення банком операцій по рахункам клієнтів у період після запровадження тимчасової адміністрації колегією суддів касаційної інстанції відхиляться, з огляду на таке.

Як визначено п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України № 320 від 30.05.2014 Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 40 від 30.05.2014 у банку запроваджена тимчасова адміністрація, днем початку здійснення якої згідно із приписами ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є наступний робочий день.

Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Разом з тим, як встановлено судами, уповноважена особа Фонду не припиняла здійснення банком операцій по рахункам відповідача, відповідний платіжний документ був прийнятий банком та був виконаний.

Інші викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 908/1338/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир