ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 902/268/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" на рішення та постановугосподарського суду Вінницької області від 14.05.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі№ 902/268/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Люкс, Вінниця"простягнення 420 621, 98 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Нещерет Д.Б. - за довіреністю;
від відповідача: Гребенюк В.О. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 420 621, 98 грн. безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.05.15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2012 ТОВ "Аква-Люкс, Вінниця" виставило ТОВ "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ" рахунок на оплату №17 в якому вказана підстава його виставлення: аванс за БМР згідно договору № 0124-Д-15748.02 на суму 1000000 грн. в тому числі ПДВ 166666,67 грн., а ТОВ "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ", в свою чергу, платіжним дорученням від 24.02.2012 року №4873 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Аква-Люкс, Вінниця" кошти у розмірі 1000000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 166666,67 грн., призначення платежу: оплата за будівельно-монтажні роботи згідно договору №0124.Д-15748.02 від 24.02.2012р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Люкс, Вінниця" було виписано податкову накладну від 24.02.2012р. №6 на загальну суму з ПДВ 1000000 грн. в графі номенклатура товарів/послуг продавця вказано будівельно-монтажні роботи згідно договору №0124.Д-15748.02.
Однак, судами встановлено, що між сторонами договір №0124.Д-15748.02 від 24.02.2012р. у формі єдиного документу складений та підписаний не був.
Відповідач частково повернув отриманий авансовий платіж в загальному розмірі - 579 378,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1810 від 31.08.2012р. на суму 120000 грн. та випискою банку від 31.08.2013р., платіжним дорученням №2321 від 11.03.2013р. на суму 22 500 грн. та випискою банку від 11.03.2013р., платіжним дорученням №1 від 14.06.2013р. на суму 436878, 02 грн. та випискою банку від 14.06.2013 року
10.02.2015р. позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору №0124.Д-15748.02 від 24.02.2012р з вимогою повернення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 420 621,98 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ", вказувало на те, що 10.02.2015 ним направлялось ТОВ "Аква-Люкс, Вінниця" повідомлення про розірвання договору №0124.Д-15748.02 від 24.02.2012р з вимогою повернення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 420 621,98 грн., однак відповідач в добровільному порядку вказані кошти не повернув, а тому враховуючи, що правова підстава перерахування таких коштів відпала, останні на думку позивача мають бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.
Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Аква-Люкс, Вінниця" вказувало на те, що між сторонами існували господарські правовідносини, які виникли з договору підряду, на виконання якого позивач і перерахував відповідачу грошові кошти, а останній вказані кошти прийняв та виконав роботи передбаченні договором, здійснивши закупівлю устаткування, в зв'язку з чим, кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки між сторонами укладений договір у спрощеній формі, а кошти які просить стягнути позивач з відповідача отримано останнім як оплата за вказаним договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Так, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача коштів, одержаних в якості авансу, у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), оскільки підстава для їх отримання відпала.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з правою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 22.01.2013 у справі №3-69гс 12, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2015 р.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2015 року у справі №902/268/15 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
І.В. Вовк