ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 8/109/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Хмільник" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на ухвалуРівненського апеляційного господарського судувід20.07.2015у справі№8/109/2011/5003Господарського судуВінницької областіза позовомХмільницької міської ради Вінницької областідоДочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Хмільник" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"провнесення змін до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Винницької області від 10.07.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2015, позов Хмільницької міської ради Вінницької області (далі - позивач) задоволено, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2005, укладений з Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Хмільник" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - відповідач). На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

У лютому 2015 року відповідач подав до господарського суду заяву про перегляд судового рішення від 10.07.2012 за нововиявленими обставинами, в якій просив його змінити та внести зміни до договору оренди земельної ділянки в іншій редакції, мотивуючи заяву тим, що при винесенні рішення у даній справі було взято до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що орендувалась відповідачем, проте відповідно до отриманих відповідачем у лютому 2015 року на його вимогу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від Управління Дерземагенства у Хмільницькому районі Вінницької області нормативна грошова оцінка була інша.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.03.2015 в задоволенні заяви відмовлено, а рішення Господарського суду Винницької області від 10.07.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.03.2015, скасувати рішення Господарського суду Винницької області від 10.07.2012 та прийняти нове, яким внести зміни до договору оренди земельної ділянки в іншій редакції, запропонованій відповідачем.

Оскарженою у касаційному порядку у даній справі хвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.) відповідачу відмовлено у поновленні строку для подання апеляційної скарги та повернуто її без розгляду.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати цю ухвалу апеляційного суду від 20.07.2015 і направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, але не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену ухвалу, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Звертаючись із апеляційною скаргою заявник, як на підставу поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, посилався на те, що: копію оскарженої у апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду він отримав 18.04.2015, разом із тим, як вбачається із матеріалів, доданих до касаційної скарги, із апеляційною скаргою він звернувся 08.07.2015; ним на адресу позивача направлено пропозицію щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки 2011 року з метою приведення його у відповідність до норм чинного законодавства та актів органів місцевого самоврядування, однак, відповіді на цю пропозицію ним не отримано; 17.04.2015 ним було подано касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 та рішення Господарського суду Вінницької області від 10.07.2012 уданій справі, що, як зазначено ним, унеможливило б розгляд касаційної та апеляційної скарг одночасно по даній справі.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу відповідачу на підставі п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що обставини, наведені відповідачем, в якості підстави для поновлення строку для подання апеляційної скарги, не є поважними та не є такими, які б об'єктивно унеможливлювали звернутись зі скаргою вчасно.

Підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні виходячи із наступного.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що копію оскарженої у апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду він отримав 18.04.2015, разом із тим, як вбачається, із апеляційною скаргою він звернувся 08.07.2015.

Згідно із положеннями статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу (ч.1).

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (ч.2).

Відповідно до приписів ч.1 статті 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно цієї норми суд у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Отже процесуальний строк може бути відновлено лише за наявності поважних причин його пропуску, а такі причини можуть вважатися поважними, якщо вони є об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від волі цієї особи.

Однак обставини, на які посилалася особа у апеляційній скарзі, не можуть вважатись об'єктивно непереборними, оскільки вони пов'язані із суб'єктивними чинниками.

Так, зокрема, бажання врегулювати договірні правовідносини у досудовому порядку не є об'єктивно непереборними, оскільки це не є перешкодою для апеляційного оскарження.

Не можуть вважатись об'єктивно непереборними обставини оскарження у касаційному порядку іншого судового рішення у даній справі, оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не містять можливості для відстрочки апеляційного оскарження у такому випадку.

Відтак, наведені причини не можуть визнаватись поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки з них не вбачається, що вони служили об'єктивною перешкодою для реалізації цією особою свого права на апеляційне оскарження, тому клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції вірно визнано необґрунтованим.

Не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали посилання заявника на порушення судом приписів статті 93 ч.2 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно цієї норми розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 91 наведеного Кодексу справа, яка надіслана до апеляційного господарського суду, реєструється в день її надходження з дотриманням порядку, встановленого частинами другою, третьою статті 21 цього Кодексу.

Частинами другою, третьою статті 21 вказаного Кодексу визначено, що позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України (ч.2). Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Відтак вказаними нормами передбачено можливість визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи.

Відповідно ж до положень статті 46 Господарського процесуального кодексу України перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів (ч.2).

Згідно статті 47 цього кодексу якщо спір вирішується колегіально, то судове рішення приймається більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ч.1). Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням - будь-який суддя цієї колегії (ч.4).

За вказаних обставин чинним законодавством не передбачено можливості прийняття у суді апеляційної інстанції процесуальних судових актів не колегіально.

Таким чином підстави для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Хмільник" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі Господарського суду Вінницької області №8/109/2011/5003, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський