ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалувід 30.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (про повернення апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011)у справі№29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою боржникаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 провизнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 (суддя - Полєв Д.М.) порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, Боржник) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Не погодившись із вказаною ухвалою, фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011, скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 та повернути заяву про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.) відмовлено фізичній особі ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011; апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015, визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 та направити справу для розгляду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції ст.ст. 55, 129 Конституції України, а також норм процесуального права, зокрема ст.93 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи фізичній особі ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011, суд апеляційної інстанції, пославшись на абз. 1 п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, виходив з того, що у відношенні ОСОБА_4 судом вже вирішено питання про відмову в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду від 30.05.2011, а подання ОСОБА_4 вказаної апеляційної скарги як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, у даному випадку не має правового значення, оскільки відмова в прийнятті апеляційної скарги стосується тієї ж особи. Крім того, апеляційний суд вказав, що правомірність відмови в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками, як такими, що зроблені передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011, апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

В подальшому з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 звернулася фізична особа ОСОБА_4, якій оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено в прийнятті зазначеної апеляційної скарги.

Однак, дійшовши висновку про те, що подання апеляційної скарги ОСОБА_4 як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, у даному випадку не має правового значення, суд апеляційної інстанції не врахував, що правові статуси фізичної особи та фізичної особи-підприємця за своєю правовою природою є різними.

Так, зокрема, норми Глави 4 Підрозділу 1 Розділу II Цивільного кодексу України визначають загальні положення про фізичну особу, Глава 5 - містить норми щодо фізичної особи-підприємця, ст. 128 Господарського кодексу України регламентує статус громадянина у сфері господарювання.

При цьому, слід зауважити, що для реалізації права громадянина (фізичної особи) на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України, ст.50 Цивільного кодексу України) введено специфічний правовий статус фізична особа-підприємець. До того ж, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України). Водночас, згідно з ч.1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Специфічність правового статусу фізичної особи-підприємця полягає в тому, що до її підприємницької діяльності застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Враховуючи зазначене та виходячи з комплексного аналізу норм Цивільного (ст. 24, ст. 25, ст. 30, ст. 50, ст. 51) та Господарського ( ст. 3, ст. 4, ч. 3 ст. 45, ст. 55, ч. 1 ст. 128) кодексів України стосовно фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, касаційний суд вважає неправомірним наведений вище висновок суду апеляційної інстанції щодо правових статусів таких осіб.

У зв'язку з цим також не можна вважати правомірним висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 вже вдруге звертається із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується із зазначеною в оскаржуваній ухвалі підставою для відмови фізичній особі ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011.

Недоліки у вирішенні питання про прийняття (відмову в прийнятті) апеляційної скарги, яких припустився суд апеляційної інстанції, на думку касаційного суду, свідчать про передчасність ухваленого рішення.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 залишено без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 про відмову в прийнятті апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011, про що, зокрема, було зазначено також і в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, ухвала апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття чи відмову у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011. При цьому, Дніпропетровському апеляційному господарському суду слід усунути недоліки, викладені в даній постанові, та ухвалити рішення відповідно до норм законодавства (ч. 1 ст. 11112 ГПК України).

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у справі № 29/5005/6896/2011 скасувати.

3. Справу № 29/5005/6896/2011 направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття чи відмову у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 у справі №29/5005/6896/2011.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський

Постанова виготовлена та підписана 22.10.2015