ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 914/424/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Жовква, Львівська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014", м. КиївдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Жовква, Львівська обл.простягнення коштів в сумі 24 250 грн.

за участю представників

позивача: Ничик О.П.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014" (далі за текстом - ТОВ "Вудлайн 2014") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про стягнення передплачених коштів в сумі 24 250 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Вудлайн 2014" 24 250 грн. боргу (попередньої оплати) та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати є законними, обгрунтовагними та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого товару відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України надає право позивачу на повернення суми попередньої оплати.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити повністю.

ТОВ "Вудлайн 2014" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 24 250 грн., які були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 як передоплата за товар.

В силу приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Вудлайн 2014" та ФОП ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про поставку товару і відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - автопокришки для вантажних автомобілів марки Continental 315/70/22,5 - 4 шт. та GoodYear 435/50/19,5 - 1 шт. на суму 24 250 грн. після проведення передоплати.

Згідно платіжного доручення № 112 від 28.10.2015 року позивачем здійснено передоплату товару на рахунок відповідача в сумі 24 250 грн., що також підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 28.10.2015 року.

Однак, після здійсненої передоплати товар ФОП ОСОБА_4 поставлено не було, у зв'язку з чим ТОВ "Вудлайн 2014" направлено відповідачу претензію № 1/12 від 07.12.2015 року, в якій позивач просив відповідача терміново поставити обумовлений товар або повернути раніше сплачені кошти в сумі 24 250 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 11.12.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.12.2015 року, проте залишена без відповіді та належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За урахуванням встановлених обставин справи та з огляду на вищенаведені загальні положення цивільного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій інстанції дійшли висновків, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару, до яких відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або

повернення суми попередньої оплати. Зважаючи на встановлені судами обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за який позивачем здійснено передоплату та право останнього у разі не поставки товару відмовитись від товару та вимагати повернення суми попередньої оплати, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем не надано судам доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати, у зв'язку з чим позов задоволено у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції про те, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого товару відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України надає право позивачу на повернення суми попередньої оплати, з огляду на що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Врховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року у справі № 914/424/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський