ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 913/678/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016у справі№ 913/678/15 Господарського суду Луганської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доНовопсковської районної державної адміністраціїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, 2. Луганське обласне управління водних ресурсів, 3. Департамент екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, 4. Головне управління Держгеокадастру у Луганській областіпровизнання договорів оренди землі та водного об'єкта поновленими

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОСОБА_5- - відповідачане з'явився- - третьої особи-1Соложеніцин І.М.- - третьої особи-2не з'явився- - третьої особи-3не з'явився- - третьої особи-4не з'явився- - третьої особи-5не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Новопсковської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, Луганське обласне управління водних ресурсів, Департамент екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, в якій просив суд визнати поновленими договори оренди землі та водного об'єкта від 12.07.2010 шляхом визнання укладеними додаткових угод в запропонованих ним редакціях.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на відсутність у нього повноважень щодо поновлення договорів оренди та неналежне виконання позивачем їх умов.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.01.2016 (суддя головуючий Корнієнко В.В., судді: Косенко Т.В., Смола С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (головуючий Мартюхін Н.А., судді: Агапов О.Л., Мясищев А.М.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі від 12.07.2010, укладений між Новопсковською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та зазначено, що він припиняється на майбутнє.

Судові рішення мотивовані тим, що вказаний договір не відповідає приписам законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельних ділянок державної власності, які полягали у необхідності дотримання конкурентних засад, розробки і затвердженні проекту землеустрою новосформованої земельної ділянки, а також відсутністю необхідного обсягу повноважень Новопсковської районної державної адміністрації щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та їх вибірковий підхід до оцінки доказів, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В своєму листі від 19.09.2016 № 7-7/7-2199 Новопсковська районна державна адміністрація повідомила суд про те, що вона не заперечує проти поновлення договорів оренди.

Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, Луганське обласне управління водних ресурсів, Департамент екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Новопсковської районної державної адміністрації від 19.11.2009 № 506 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку водного фонду гр. ОСОБА_4, загальною площею 113,3783 га, в тому числі 84,5833 га під водою, 25,8895 га під болотами, 2,9055 га забудовані землі, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в межах Новобілянської сільської ради.

Розпорядженням голови Новопсковської районної державної адміністрації від 09.07.2010 № 258 вирішено: передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 113,3783 га, у тому числі під водою - 84,5833 га, під гідротехнічними спорудами - 2,9055 га, під болотом - 25,8895 га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді для риборозведення; укласти з приватним підприємцем ОСОБА_4 договір оренди землі щодо користування вищевказаною земельною ділянкою водного фонду; передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 строком на 5 років водний об'єкт (водне дзеркало) - Новобілянське водосховище з загальною площею водного дзеркала 84,5833 га для риборозведення, розташоване в урочищі Гнілуша (приток річки Біла), за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді; укласти з приватним підприємцем ОСОБА_4 договір оренди вищевказаного водного об'єкту (водного дзеркала).

12.07.2010 між Новопсковською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір оренди землі, за умовами якого, орендодавець передав орендарю в оренду строком на 5 років, для риборозведення, земельну ділянку із земель водного фонду державної власності, загальною площею 113,3783 га, у тому числі під водним об'єктом - 84,5833 га, під гідротехнічною спорудою - 2,9055 га, під болотами - 25,8895 га, яка знаходиться за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді Луганської області. Договір зареєстровано Державному реєстрі земель 26.08.2010 за № 041041600028.

12.07.2010 між Новопсковською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір оренди водного об'єкту (водного дзеркала), за умовами якого, орендодавець передав орендарю водний об'єкт (водне дзеркало) - Новобілянське водосховище загальною площею водного дзеркала 84,5833 га, розташоване в урочищі Гнілуша (приток річки Біла), за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді.

Договором оренди землі (п. 8) та договором оренди водного об'єкту (п. 4) встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Заявлений у даній справі позов про поновлення зазначених договорів оренди мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його переважне право на поновлення договору, що мало наслідком порушення прав позивача.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі та про відмову у задоволенні позову, колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Як встановлено судами, за договором оренди землі від 12.07.2010 Новопсковська районна державна адміністрація передала в оренду позивачу земельну ділянку, яка знаходиться за межами населених пунктів, для риборозведення.

Ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Зазначена норма Земельного кодексу України не передбачає повноважень районних державних адміністрацій на передачу в користування земельних ділянок із земель водного фонду саме для ведення рибного господарства чи риборозведення. Таким чином, законодавством не визначено таких повноважень у відповідача по даній справі.

Ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Ч. 4 ст.122 ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" визначено, що водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає поняття рибне господарство як галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Аналогічне визначення рибного господарства наведено у Тимчасовому порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192 (який був чинним на час укладання договору оренди землі від 12.07.2010).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" визначений поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (Коди КВЦПЗ).

Зокрема, згідно коду КВЕД 05, коду КВЦПЗ 10.07 - землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються, зокрема, на землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Здійснення інших напрямків водного господарства відноситься до інших кодів КВЕД та КВЦПЗ визначених вказаним класифікатором, в тому числі, й ті види водного господарства, які відносяться до забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Виходячи із предмету договору оренди землі від 12.07.2010, в строкове платне користування передавалась земельна ділянка саме із земель водного фонду державної власності для риборозведення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка не передавалась з цільовим призначенням, пов'язаним із здійсненням діяльності направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) передбачено, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Таким чином, оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Новопсковська районна державна адміністрація не мала законних повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Новобілянській сільській раді, в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) належали (і належать на даний час) Луганській обласній державній адміністрації.

Ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено:

" 1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.".

Згідно пп. "в" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі від 12.07.2010 надавалася позивачу в оренду не на підставі розробленого в установленому порядку проекту землеустрою щодо її відведення, а на підставі технічної документації із землеустрою.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що в даному випадку (при укладенні договору оренди землі від 12.07.2010) мало місце формування нової земельної ділянки (з визначенням її площі і присвоєнням їй кадастрового номеру), яке повинно було проводитися зі складанням проекту землеустрою щодо її відведення, чого в порушення приписів земельного законодавства при укладенні договору оренди землі зроблено не було.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено:

" 1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.".

Як вже зазначалось вище, за договором оренди землі від 12.07.2010 відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку для риборозведення. Даний випадок не встановлено частинами другою та третьою статті 134 ЗК України. Таким чином, спірна земельна ділянка в порушення вказаної норми закону, була передана в оренду без проведення земельних торгів, конкурсу.

Судами обґрунтовано відхилені посилання позивача на те, що земельна ділянка надавалася йому для спеціального водокористування (рибогосподарських потреб), так як спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

Не належать до спеціального водокористування роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

В даному випадку, як встановлено судами, передача в оренду земельної ділянки, що перебувала у державній власності, повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів, чого в порушення приписів земельного законодавства при укладенні договору оренди землі зроблено не було.

Згідно з п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що договір оренди землі не відповідає законодавству України чинному на момент його укладання.

Враховуючи те, що на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди попередніх інстанцій встановили факти порушення сторонами у справі приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельних ділянок державної власності, які полягали у необхідності дотримання конкурентних засад, розробки і затвердженні проекту землеустрою новосформованої земельної ділянки, а також недотриманні необхідного обсягу повноважень Новопсковської районної державної адміністрації щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для визнання вказаного договору оренди землі недійсним на підставі п. 1 ст. 83 ГПК України та про відмову у позові в частині поновлення цього договору.

Що стосується позовної вимоги про поновлення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010, слід зазначити наступне.

Згідно п. 2.1. договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) Новобілянське водосховище загальною площею водного дзеркала 84,5833 га надано позивачу в оренду для риборозведення (мета використання водного об'єкту).

Орендар зобов'язаний використовувати водний об'єкт тільки за його прямим призначенням, виключно для цілей, визначених цим договором (п. 6.4. договору).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що орендований позивачем водний об'єкт безпосередньо пов'язаний з земельною ділянкою на якій він розташований, використання його зі цільовим призначенням (для риборозведення), без наявності права користування земельною ділянкою (на якій він розташований) є неможливим.

Крім того, чинним законодавством змінено орган, що здійснює розпорядження водними об'єктами (ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України встановлено, що водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства). Якщо на дату укладення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010 повноваження на передачу у користування водного об'єкту належали Новопсковській районній державній адміністрації, то на даний час такі повноваження належать Луганській обласній державній адміністрації.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про поновлення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010 шляхом визнання додаткової угоди до нього укладеною.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Посилання у касаційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 № 44277/98 колегія не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вона стосується інших обставин, не схожих із даною справою.

Правова позиція, яка викладена у вказаному рішенні зводиться до того, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

В даній справі, підставою для визнання недійсним договору оренди землі покладено встановлені судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів істотні факти порушення сторонами договору оренди приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельних ділянок державної власності, які полягали у необхідності дотримання конкурентних засад, розробки і затвердженні проекту землеустрою новосформованої земельної ділянки, а також недотримання необхідного обсягу повноважень Новопсковської районної державної адміністрації щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Зазначені факти порушень законодавства були відомі позивачу, оскільки він підписав відповідні договори.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати, зокрема, чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? Чи відповідає втручання принципу правової визначеності ? Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

В даному випадку, обставини справи свідчать про те, що втручання у мирне володіння майном відбулось в інтересах суспільства, яке зацікавлене в чіткому дотриманні органами державної влади своєї господарської компетенції та норм законодавства щодо конкурентних засад передачі земельних ділянок державної власності в оренду, визначення справедливої плати за користування майном. Таке втручання "передбачене законом" і такий закон відповідає критерію "якості", "справедливий баланс між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном" дотримано.

При розгляді справи сторонам забезпечено незалежний та неупереджений розгляд цього спору.

В даному випадку, з точки зору принципу мирного володіння майном, встановленого Конвенцією відсутні підстави вважати, що вона була порушена.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 913/678/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова