ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 911/4116/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Борденюк Є.М., Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року у справі № 911/4116/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" про стягнення 3% річних та інфляційних сум,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів про стягнення солідарно 3 % річних в сумі 1000 грн. на підставі договору поруки від 07.04.2014 року, стягнення з ТОВ "Гранум" 3% річних у сумі 6 403,20 грн. та 8 680,55 грн. інфляційних сум, стягнення солідарно з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 1 600 грн.

Позов обґрунтовано простроченням виконання грошового зобов'язання зі сплати 3% річних у сумі 8 371,55 грн. та 59 979,27 грн. інфляційних сум, яке встановлено за постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2015 року рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів 3% річних у сумі 1000 грн., а також стягнути з ТОВ "Гранум" 3% річних в сумі 6 366,80 грн. і 8 036,41 грн. інфляційних сум.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2015 року (судді: Третьякова О.О., Подоляк Ю.В., Мальована Л.Я.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних в сумі 1000 грн., стягнуто з ТОВ "Гранум" на користь позивача 3 683,51 грн. інфляційних сум та 5 005,51 грн. 3% річних.

У касаційній скарзі відповідач ТОВ "Гранум" вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законниою та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача ТОВ "Гранум", дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 31.10.2006 рок між ТОВ "Тридента Агро" (продавець) та ТОВ "Гранум" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 192, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати товар згідно умов договору, а покупець - прийняти товар та провести оплату за товар в строк та на умовах договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.11.2009 року у справі № 9/131, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року, відмовлено в позові ТОВ "Тридента Агро" до ТОВ "Гранум" про стягнення заборгованості в сумі 172 489,81 грн., штрафу в сумі 12 074,28 грн., 3% річних у сумі 8 385,02 грн. та 59 979,27 грн. інфляційних сум на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2006 року № 192.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131 зазначені судові рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Гранум" на користь ТОВ "Тридента Агро" заборгованість в сумі 172 484,81 грн., 3% річних у сумі 8 371,55 грн., 59 979,27 грн. інфляційних сум та 6 063,69 грн. судових витрат.

26.04.2012 року державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області на виконання наказу від 03.11.2010 № 9/131 господарського суду Донецької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32369091 про стягнення з ТОВ "Гранум" на користь ТОВ "Тридента Агро" заборгованості в сумі 193 857,39 грн.

26.01.2011 року між ТОВ "Тридента Агро" та ФОП ОСОБА_4 укладено угоду № 127-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) відступило ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) право вимоги виконання ТОВ "Гранум" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру основного боргу, 3% річних, інфляційних сум та судових витрат, набутих первісним кредитором на підставі наказу господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року № 9/131. Вартість зобов'язання становить 193 857,39 грн.

30.04.2013 року ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) за угодою № 30/04-13 відступив ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) право вимоги виконання ТОВ "Гранум" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру основного боргу, 3% річних, інфляційних сум та судових витрат, набутих первісним кредитором на підставі наказу господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року № 9/131. Вартість зобов'язання становить 193 857,39 грн.

08.08.2013 року ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 9/131 задоволено заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони у виконавчому провадженні та здійснено заміну ТОВ "Тридента Агро" на ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року № 9/131.

27.08.2013 року державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження та здійснено заміну стягувача ТОВ "Тридента Агро" на ТОВ "Ніко-Тайс".

Між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки від 07.04.2014 № 07-04-2014-37, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Гранум" (боржник) щодо сплати суми 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з наказом господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року в справі № 9/131.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 3% річних в сумі 1000 грн. (п. 3.1 договору поруки).

У пункті 4.1 договору поруки зазначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач звернувся до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" з вимогою від 05.05.2014 року № 05-37/14, в якій просив виконати обов'язок за договором поруки.

У відповідь на вимогу ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" надіслало позивачу лист від 12.05.2014 року № 69, в якому повідомило про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, однак гарантувало виконати його в строк до 31.08.2014 року.

Відповідно до листа ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області від 25.02.2014 року № 1191 станом на 25.02.2014 боржником ТОВ "Гранум" заборгованість перед ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" в сумі 193 857,39 грн. сплачено в повному обсязі, однак кошти не перераховані на рахунок ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" Управлінням Державної казначейської служби України в Кремінському районі.

06.05.2014 року ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32369091 на підставі п. 8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою заборгованості в сумі 193 857,39 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі №805/3134/14 за позовом ТОВ "Гранум" до ВДВС Кремінського РУЮ та Управління ДКСУ України у Кремнінському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УДКС України у Кремінському районі Луганської області щодо невиконання платіжних доручень від 31.01.2014 року № 99 на суму 122 093,54 грн. та від 31.01.2014 року №100 на суму 61 539,39 грн. на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс". Зобов'язано УДКС України у Кремінському районі Луганської області виконати вказані платіжні доручення та перерахувати кошти на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Предметом даного судового розгляду є вимоги нового кредитора до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання судового рішення в іншій справі, яким було стягнуто з покупця, зокрема, нараховані на заборгованість за договором купівлі-продажу інфляційні суми та 3 % річних.

Висновок суду першої інстанцій про відмову в позові обгрунтовано тим, що правова природа заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за ст. 625 Цивільного кодексу України як заходу відповідальності за прострочення виконання основного грошового зобов'язання з прийняттям судового рішення не змінилася, а тому та ці нарахування не перетворилися у грошове зобов'язання в розумінні ч. 1 ст. 509 ЦК України, прострочення виконання якого б надавало підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

В свою чергу суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних сум обґрунтував свій висновок встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі судового рішення у справі № 9/131, та обмеженням кінцевого строку нарахування річних та інфляційних сум у зв'язку з повною оплатою 20.08.2013 року заборгованості за наказом господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року у справі № 9/131.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Проте, суди попередніх інстанцій в порушення зазначеної норми процесуального права не виконали вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2015 року.

Передаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зауважував на тому, що при новому розгляді справи необхідно залучити до матеріалів справи угоди від 26.01.2011 року № 127-ТА і від 30.04.2013 року № 30/04-13 та навести їм правову оцінку на відповідність вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з судових рішень попередніх інстанцій, судами зовсім не надано такої оцінки зазначеним договорам з урахуванням положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, натомість зроблено передчасний висновок про те, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є належним кредитором у даній справі на підставі цих угод.

Між тим, ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Однак, як було зазначено вище, обидві судові інстанції при новому розгляді справи правової оцінки залученим до матеріалів справи угодам про заміну кредитора у зобов'язанні не здійснили, та з урахуванням предмету цих угод, яким є відступлення права вимоги за наказом господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року № 9/131, відповідно до якого з боржника стягнуто не лише заборгованість, але й судові витрати, не з'ясували чи можливо при укладенні договорів уступки права вимоги, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, замінити стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Між тим від з'ясування наведених обставин безпосередньо залежить висновок про наявність чи відсутність у позивача права вимоги кредитора у зобов'язанні.

Водночас, судам попередніх судових інстанцій необхідно взяти до уваги правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року в справі 923/645/13.

Крім того, судами не було встановлено з яких зобов'язальних відносин виникло відступлене новому кредитору право вимоги та грошове зобов'язання боржника за прострочення якого позивачем здійснені спірні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, судам слід було мати на увазі, що при вирішенні господарського спору, якщо суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди повторно припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування судових рішень зі справи.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 20.10.2015 року скасувати, і справу № 911/4116/14 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Є.Борденюк

С.Могил