ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 909/86/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Борденюк Є.М., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Пшеничниківської сільської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року у справі № 909/86/16 за позовом Тисменицького районного споживчого товариства до Пшеничниківської сільської ради про визнання недійсним рішення Пшеничниківської сільської ради,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про скасування рішення 8 сесії 5 демократичного скликання від 23.12.2007 року Пшеничниківської сільської ради, яким визнано право власності на будинок-магазин "Продпромтовари" за громадою села Пшеничники в особі Пшеничниківської сільської ради.

Позов обгрунтовано порушенням права власності позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2000 року.

У лютому 2016 року позивач подав заяву про виправлення описки у позовній заяві та просив визнати недійсним рішення 8 сесії 5 демократичного скликання від 23.12.2007 року Пшеничниківської сільської ради, яким визнано право власності на будинок-магазин "Продпромтовари" за громадою села Пшеничники в особі Пшеничниківської сільської ради.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2016 року (суддя Фрич М.М.) відновлено строк позовної давності та позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору купівлі-продажу приміщення магазину від 16.06.2000 року Тисменицьке кооперативне торгове об'єднання Тисменицького райспоживтовариства (продавець) продало та передало Тисменицькому районному споживчому товариству (покупець), а покупець прийняв від продавця нежитлове приміщення магазину загальною площею 89,5 м2, розташоване по вулиці Б. Хмельницького в селі Пшеничники Тисменицького району Івано-Франківської області.

Сторонами договору 16.06.2000 року підписано акт приймання-передачі приміщення, яке було предметом вказаного договору, з огляду на наведене позивач вважає, що він став власником вказаного нежитлового приміщення.

Позивач листами від 24.06.2003 року № 126 та від 22.11.2006 року № 278 звертався до сільського голови з проханням видати рішення виконкому сільської ради про підтвердження права власності на придбаний магазин. За словами позивача, відповідач ігнорував вказані листи, таким чином відмовившись від оформлення права власності на вказаний магазин.

В подальшому Тисменицьке районне споживче товариство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Пшеничниківської сільської ради про визнання права власності на спірне приміщення магазину.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2007 року в позові Тисменицького РайСТ відмовлено з огляду на те, що приміщення збудовано в 1936 році, а відтак позивач не міг набути права власності на новостворене нерухоме майно.

23.12.2007 року 8 сесією 5 демократичного скликання Пшеничківської сільської ради було прийнято рішення про визнання права власності на будинок-магазин "Продпромтовари" в селі Пшеничники по вул. Б.Хмельницкього-75 за громадою села Пшеничники в особі Пшеничниківської сільської ради, та про зобов'язання Івано-Франківського ОБТІ зареєструвати як нерухоме майно магазин "Продпромтовари" в селі Пшеничники і видати свідоцтво на право власності.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога особи, яка вважає себе власником нерухомого майна, до органу місцевого самоврядування про визнання недійсним його рішення, яким визнано право власності на спірне майно за територіальною громадою села, у зв'язку з порушенням права власності позивача.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що спірне рішення Пшеничниківської сільської ради прийняте органом місцевого самоврядування з перевищенням наданих йому законом повноважень, оскільки в переліку питань, що належать до виключної компетенції сільської ради, встановлених ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", питання щодо компетенції сільської ради визнавати за собою право власності на будь-яке нерухоме майно відсутнє.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для відновлення строку позовної давності враховуючи те, що позивач неодноразово звертався з вказаними позовними вимогами до господарських, адміністративних та цивільних судів, додавши в підтвердження цих обставин копії процесуальних документів, і наведені обставини свідчать про поважність причин пропуску позовної давності.

Згідно з приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За правилами статей 1, 2 ГПК України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, ст. 16 ЦК України.

Отже, при вирішенні спору насамперед має бути встановлено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Втім, суд першої інстанції дійшовши висновку про прийняття спірного рішення з перевищенням органом місцевого самоврядування наданих йому законом повноважень, всупереч правилам ст. 43 ГПК України, всебічно і повно не з'ясував обставин справи щодо наявності порушення права або законного інтересу позивача спірним рішенням відповідача та суті такого порушення, з огляду на наведені в позовній заяві обгрунтування позовних вимог, та не навів їм правової оцінки.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не виконав вимог ст. 101 ГПК України і без належного з'ясування обставин справи погодився з висновками суду першої інстанції.

До того ж, судами обох інстанцій не було наведено оцінки доводам позивача про те, що він є власником спірного нерухомого майна.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в рішенні та постанові судів попередніх інстанцій не повно встановлені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Пшеничниківської сільської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2016 року скасувати, і справу № 909/86/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Є.Борденюк

І.Кондратова