ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 909/162/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Данилової Т.Б., Корсака В.А.,за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 рокуу справі№909/162/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Коломиятеплоенергія"простягнення 4845424,23 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 845 424,23 грн., з яких: 2 658 188,62 грн. - основного боргу, 96 149,64 грн. - 3% річних, 1 440 386,13 грн. - інфляційних втрат та 650 699,84 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 05.05.2016 р. (суддя Максимів Т.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнути з Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" 2 658 188,62 грн. - основного боргу, 96 149,64 грн. - 3% річних, 1 440 386,13 грн. - інфляційних втрат, 325 349,92 грн. - пені та 72 681,38 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення пені в розмірі 325 349,92 грн.) - відмовлено. Крім того, суд розстрочив виконання рішення строком на шість місяців: по 753 345,72 грн. - щомісячно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.), рішення господарського суду Івано - Франківської області від 05.05.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. та рішення господарського суду Івано - Франківської області від 05.05.2016 р. в частині зменшення розміру пені на 325 349, 92 грн. скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 325 349, 92 грн. пені; в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 21.09.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №860/14-БО-15, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1185000 куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 2448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати ціна за 1000 куб. м. природного газу - 2783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., а всього з ПДВ - 3340,75 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. (пункти 5.2, 5.5 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено 5 - річний строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Згідно з пунктом 11 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір купівлі-продажу природного газу №860/14-БО-15 від 20.01.2014 р. було підписано уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору.

В подальшому, протягом дії вищевказаного договору, сторони змінювали ціну газу (пункт 5.2 договору), уклавши додаткові угоди до договору №860/14-БО-15 від 20.01.2014 р., а саме: додаткові угоди №1 від 29.04.2014 р., №2 від 19.05.2014 р., №3 від 13.06.2014 р., №4 від 24.09.2014 р., №5 від 12.11.2014 р. та №6 від 11.12.2014 р.

Судами встановлено, що на виконання умов договору №860/14-БО-15 від 20.01.2014 р. (з урахуванням додаткових угод) позивач, протягом січня - грудня 2014 року, передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 3 591 312,74 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2014 р. на суму 541 552,61 грн., від 28.02.2014 р. на суму 513 674,02 грн., від 31.03.2014 р. на суму 280 172,17 грн., від 30.04.2014 р. на суму 13 872,96 грн., від 31.10.2014 р. на суму 206 331,33 грн., від 30.11.2014 р. на суму 727 530,60 грн., від 31.12.2014 р. на суму 1 308 179,05 грн.

Копії вищезазначених актів містяться в матеріалах справи, підписані повноважними представниками обох сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб - сторін договору.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, несплаченою станом на 14.12.2015 р. є заборгованість у розмірі 2 658 188,62 грн.

З огляду на наведене, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 845 424,23 грн., з яких: 2 658 188,62 грн. - основного боргу, 96 149,64 грн. - 3% річних, 1 440 386,13 грн. - інфляційних втрат та 650 699,84 грн. - пені.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій правомірно зазначали про таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору купівлі-продажу природного газу від 20.01.2014 р. №860/14-БО-15 сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Як вже зазначалось, за поставлений позивачем природний газ відповідач, порушуючи умови договору, в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення 2 658 188,62 грн. - основного боргу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу за період лютий 2014 року по листопад 2015 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 440 386,13 грн. та 3% річних в розмірі 96 149,64 грн. за період з 15.02.2014 р. по 14.12.2015 р.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши розрахунок вищезазначених сум, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 440 386,13 грн. та 3% річних у розмірі 96 149,64 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано відповідачу за період з 15.02.2014 р. по 14.12.2015 р. пеню в розмірі 650 699,84 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши правильність нарахування вищевказаної суми, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про її задоволення.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції Комунальним підприємством "Коломиятеплоенергія" було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 50 %.

Задовольняючи вищевказане клопотання суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про таке.

Так, відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач постачає теплоенергію виключно споживачам, які є бюджетними установами та організаціями, ступінь вини останнього, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою реального виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнити клопотання відповідача та зменшили розмір пені на 50% до 325 349,92 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій щодо розстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців: по 753345,72 грн. - щомісячно.

У відповідності до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. у справі №909/162/16 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак