ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 906/892/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Житомирської області

від 14.04.2016 року

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 06.06.2016 року

у справі № 906/892/15

господарського суду Житомирської області

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автологістик"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача - Могильницької І.М.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" про стягнення 7 719,76 грн. за час понаднормативного простою автомобілів та судовий збір.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 року (суддя Кудряшова Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (судді: Демидюк О.О., Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1 927,04 грн. оплати за наднормативний простій транспортного засобу, 456,05 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення приписів процесуального права, просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів у даній справі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, позивач зазначив, що автомобілі простояли 22, 23, 24 грудня 2014 саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик".

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.2014 року між ТОВ "Автологістик", як експедитором, та ФОП ОСОБА_4, як перевізником, укладено договір на перевезення вантажів № 121, згідно якого експедитор надає заявки, а перевізник приймає й організовує міжнародні та внутрішні перевезення вантажу автомобільним транспортом за винагороду.

11.12.2014 року ФОП ОСОБА_4 прийняв до виконання договір-заявку № 7 на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався 17.12.2014 року завантажити в Німеччині продукцію, а 23.12.2014 року - прибути до пункту розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області.

12.12.2014 року ФОП ОСОБА_4 прийняв до виконання також договір - заявку на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_3/НОМЕР_4 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався 15-16.12.2014 року завантажити в Німеччині продукцію, а 23.12.2014 року - прибути у пункт розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Сторонами погоджено, що перевезення здійснюється блоково, у блоці 4 авто, прибуття 4 машин на розмитнення одночасно.

Згідно пункту 3 договорів-заявок перевізник забезпечує подачу необхідного типу автомобіля в технічно-справному стані, забезпеченого всіма необхідними для виконання перевезення документами. У разі запізнення транспортного засобу під навантаження/вивантаження більш ніж на 1 год., перевізник виплачує експедитору замовника штраф у розмірі 80 євро в гривнях за курсом НБУ за кожен розпочатий день запізнення. Час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування на прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД. Плата за наднормативний простій транспортного засобу - 50 євро на території України і країн СНД та 80 євро - на території Європи за кожну повну наступну добу простою автомобіля.

Крім того, пунктом 3.2. договору про перевезення вантажу № 121 від 07.07.2014 року передбачений обов"язок відповідача повідомити перевізника про зміну дати загрузки, умов перевезення та іншого не пізніше ніж за 24 годити до дати, вказаної у заявці.

Відповідно п. 4 договорів-заявок необхідною умовою оплати простою є наявність карти простою з печаткою та підписом відправника (одержувача) вантажу або іншого документа, підтверджуючого простій автомобіля.

В період з 15.12.2014 року по 28.12.2014 року ФОП ОСОБА_4 здійснено два перевезення вантажу за маршрутом Німеччина (АДРЕСА_1) - Україна (АДРЕСА_2), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR А №087103 від 15.12.2014 року та CMR А №082740 від 18.12.2014 року, оригінали яких знаходяться у справі.

22.12.2014 року під час перебування автомобілів Рено НОМЕР_1/НОМЕР_2 та Рено НОМЕР_3/НОМЕР_4 з вантажем на території України, ТОВ "Автологістик" повідомило Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 про зміну дати їх прибуття, а саме: з 23.12.2014 року на 26.12.2015 року, оскільки 22.12.2014 року 2 авто ще грузяться в Німеччині, а час прибуття на митницю є момент прибуття останнього автомобіля.

ФОП ОСОБА_4, не погодившись з датою перенесення розвантаження автомобілів, 23.12.2014 року листом № 2312 повідомив ТОВ "Автологістик" про відсутність його згоди на перенесення строків розвантаження та вимушеного простою автомобілів на території України, внаслідок чого запропонував оплатити за 3 неплановані доби простою по кожному автомобілю із розрахунку 50 євро/1 доба.

ТОВ "Автологістик", в свою чергу, у відповіді від 24.12.2014 року № 559 відмовився здійснити оплату простоїв автомобілів, внаслідок чого ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про примусове стягнення коштів за понаднормативний простій у розмірі 7 719,96 грн., вважаючи правомірним нарахування плати за ненормативний простій на території України (4 дні) за кожен з автомобілів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, послався на пункт 3 договорів-заявок від 11.12.2014 та 12.12.2014, в якому сторони домовились про те, що час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування на прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД.

При цьому, суди зазначили, що строк прибуття автомобілів до пункту розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області встановлювався 23.12.2014 року.

З урахуванням цих обставин та наданих перевізником міжнародних транспортних накладних, господарські суди прийшли до правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки факту наднормативного простою транспортного засобу 23 та 24 грудня 2014 року не доведено.

В силу статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на його одержання (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно приписів статті 920 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статей 611, 614, 617 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Внаслідок не надання відповідачем доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на сплату заявленого розміру грошових коштів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому не заслуговують на увагу.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 906/892/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко А.М. Демидова