ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 904/1258/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Транс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід30.06.2016у справі№904/1258/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Транс"доКомунального підприємства "Дніпроводоканал"провизнання відсутнім права

за участю

- позивача:Качмар В.О. (довіреність від 21.09.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир-Транс" (далі - позивач) просило визнати відсутнім у Комунального підприємства "Дніпроводоканал" (далі - відповідач) права встановлювати позивачу плату за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями, що нарахована за серпень-жовтень 2014 року, червень 2015 року, жовтень 2015 року у розмірі 11 694,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутнє право на встановлення позивачу додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями на підставі акта відбору проб стічних вод та акта обстеження каналізаційних мереж позивача, оскільки вони не мають юридичної сили та не створюють для позивача будь-яких правових наслідків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Кузнецов В.О., Науменко І.М.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.02.2012 відповідачем (водоканал) та позивачем (абонент) укладено договір № 11724 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, згідно пункту 2.1 якого водоканал зобов'язується надавати абоненту послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а абонент зобов'язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.

Відповідно до пунктів 3.18, 3.19 договору для визначення вмісту забруднень у стічних водах використовуються як дані лабораторії водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі. Плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об'єм стічних вод, скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли було зафіксоване перевищення допустимої концентрації.

Згідно з пунктами 4.9, 4.10 договору за споживання води питної та скидання стічних вод понад норм, встановлених пунктом 3.1 договору, абонент додатково оплачує таке понаднормативне водоспоживання та/або водовідведення у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ. Величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції про становлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 № 402/6690 (далі-Інструкція). Така оплата здійснюється абонентом не пізніше десяти днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку.

Пунктом 7.2.5 договору визначено, що абонент зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ до мереж, арматури, засобів обліку, розподільчих систем та іншого обладнання водопостачання і водовідведення абонента представників водоканалу, за наявності відповідного посвідчення для контролю за технічним станом, за рівнем споживання води питної, а також виконання відключення і обмеження водопостачання та водовідведення, не перешкоджати здійсненню контролю інженерного обладнання в приміщеннях абонента.

Відповідно до пункту 7.2.8 договору абонент зобов'язаний не перевищувати рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах та нести відповідальність за якісний склад стічних вод.

Пунктом 7.2.11 договору встановлено, що абонент зобов'язаний призначити представників абонента, відповідальних за технічний стан мереж, споруд по кожному об'єкту абонента згідно додатку № 2 до договору, уповноважених на складання актів обстежень таких об'єктів, та надати водоканалу довіреності, що підтверджують їх повноваження.

Відповідно до додатку № 2 до договору послуги надаються водоканалом абоненту на об'єкті: складське приміщення та адміністративна будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 2.

Згідно пункту 9.1 договору він набирає чинність з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 22.02.2015 року, а в частині їх оплати - до повного виконання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, послався на наявність підстав для нарахування позивачу додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за відповідний період, розмір якої був визначений у відповідності до Правил та Інструкції.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд свою постанову мотивував тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, вказавши, що нараховані відповідачем платежі за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією, скасування якої передбачено частиною другою статті 237 Господарського кодексу України.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, та визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Разом з тим, частиною 2-ю статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судами та не заперечується сторонами, пунктами 4.9, 4.10 договору сторони погодили, що за споживання води питної та скидання стічних вод понад норм, встановлених пунктом 3.1 договору, абонент додатково оплачує таке понаднормативне водоспоживання та/або водовідведення у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ. Величина плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно Інструкції про становлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 № 402/6690 (далі-Інструкція). Така оплата здійснюється абонентом не пізніше десяти днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку.

Згідно із п.7.10. цієї Інструкції при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

Відтак право встановлювати позивачу плату за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями передбачено як умовами укладеного між сторонами договору, так і положеннями вказаної Інструкції, яку сторони за умовами договору погодили застосовувати у своїх правовідносинах.

При цьому, згідно приписів статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав (ч.2).

Отже наведена норма права передбачає такий спосіб захисту як пред'явлення позову про визнання відсутності права.

Разом з тим, як вбачається із встановлених судами обставин справи, обраний позивачем спосіб захисту суперечить вищенаведеним умовам договору, погодженим сторонами, так і положенням Інструкції, яку сторони за умовами договору погодили застосовувати у своїх правовідносинах.

За вказаних обставин реалізація у судовому порядку обраного позивачем способу захисту унеможливить здійснення позивачем своїх прав, визначених умовами договору, щодо нарахування відповідачу плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями.

Відповідно до положень частини 3-ї статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частиною 2-ю статті 13 вказаного Кодексу передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Отже звернення у суд з позовом про визнання відсутнім у відповідача зазначеного права, у разі задоволення такого позову, унеможливить здійснення позивачем своїх прав, визначених умовами договору, щодо нарахування відповідачу плати за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями, тому такий позов не може бути задоволений.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції про те, що нараховані відповідачем платежі за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією.

Так згідно із положеннями статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку (ч.1). До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч.2).

Між тим умовами укладеного між сторонами договору нарахована відповідачу сума визначена як додаткова плата за скид стічних вод у систему водовідведення водоканалу з понаднормативними забрудненнями (пункти 4.9, 4.10 договору), тобто плата, яка передбачена умовами договору і додатково вноситься за дії, передбачені умовами договору, і така плата не може вважатися заходом оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, як це передбачено вказаними положеннями статті 235 наведеного кодексу,тому така плата не є оперативно-господарською санкцією.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, а оскільки фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції не вчинено, тому правові підстави для скасування його постанови, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Транс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1258/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

О.М. Сибіга