ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2015 року Справа № 46/582
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачане з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідачівне з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Монада"на ухвалу та постановуГосподарського суду м.Києва від 31.03.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі№ 46/582 Господарського суду міста Києваза позовомприватного підприємства "Монада"до1. Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві; 2. Головного управління державної казначейської служби України у місті Києвіпростягнення 277 868,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року ПП "Монада" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінити боржника у виконавчому провадженні - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві на Головне управління юстиції в м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Лобань О.І.), відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства "Монада" про заміну відповідача-1 як сторони виконавчого провадження.
Ухвала місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 25 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", застосовуючи які суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні з виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №46/582.
Не погодившись з ухвалою першої інстанції від 31.03.2015р. та постановою апеляційної інстанції від 10.06.2015р., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені вище судові акти скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 3, 8 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 25, 43, 86, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що незважаючи на те, що відповідачем у даній справі законно і обґрунтовано визначено Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такої юридичної особи як Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві не існує, що свідчить про відсутність у відповідача-1 статусу боржника, та, в свою чергу, про відсутність існування його правонаступника. На думку заявника, боржником у виконавчому провадженні має стати Головне управління юстиції в м.Києві як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів, структурним підрозділом якого є Відділ примусового виконання рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2011р. у справі №46/582 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві на користь ПП "Монада" 268718 грн. шкоди, яка була заподіяна під час виконання рішення суду у справі №13/520.
28.09.2011р. Господарським судом м.Києва видано наказ №46/582 на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.02.2012р. задоволено скаргу ПП "Монада" на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України з вимогою про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Корнієнко О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.10.2011 ВП №29302136 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду м.Києва №46/582 від 28.09.2011р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.05.2014 скаргу ПП "Монада" від 08.01.2014р. на дії Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві в справі №46/582 задоволено частково. Визнано незаконними її дії щодо відмови в виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 у справі №46/582 та зобов'язано відповідача-2 здійснити виконавчі дії, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 №845, щодо виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №46/582. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02.02.2015р. відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про зміну порядку та способу виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №46/582.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.02.2015р. відмовлено в задоволенні заяви ПП "Монада" про зміну порядку та способу виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 у справі №46/582.
В обґрунтування поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження (відповідача-1) на Головне управління юстиції в м. Києві, позивач зазначає, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві є структурним підрозділом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, тобто відповідач-1 не є юридичною особою, а тому не може бути боржником в розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження ".
В основу оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом покладено висновок про відсутність передбачених законом правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні з виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №46/582, у зв'язку з чим, заява ПП "Монада" про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією господарського процесу, тому заміна сторони на даній стадії може відбуватися виключно на підставах та у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно приписів ч.ч.1,2,5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Пунктом 61 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Однак, з огляду на приписи ч.1 статті 25 цього Кодексу та ч.5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження ", розгляд відповідних заяв, поданих у справах зі спорів, що вирішувалися господарським судом, належить до повноважень названого суду. Відповідний розгляд здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу учасників процесу, передбачених згаданою нормою Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).
При розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження, господарський суд має враховувати те, що принципом господарського судочинства є "виконуваність" рішення суду.
Заміна сторони її правонаступником у порядку процесуального правонаступництва можлива у випадку, коли сторона вибула із спірного правовідношення після порушення провадження у справі.
Натомість заявник вказує на неможливість Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві виступати боржником через відсутність у нього статусу юридичної особи, що не підпадає під правове регулювання норм статті 25 Господарського процесуального кодексу України та ч.5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Судами попередніх інстанцій встановлено та позивачем не спростовано той факт, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на даний час існує та нікуди не вибував, що підтверджується запереченнями начальника Відділу, Положенням про відділ.
Крім того, правонаступництво державних органів, яким є відповідач-1, може виникати не лише у зв'язку з реорганізацією таких органів, а й з їх ліквідацією. Якщо в рішенні про ліквідацією такого органу вказано на його правонаступника, є підстави для здійснення процесуального правонаступництва щодо цього органу, не припиняючи провадження у справі у зв'язку з ліквідацією сторони. Якщо у рішенні про ліквідацію органу на правонаступництво не вказано, то саме лише зазначення про передачу майна і майнових прав і обов'язків іншому органу (існуючому чи новоствореному) не є підставою для здійснення процесуального правонаступництва.
При цьому колегія суддів враховує те, що заявник у поданій касаційній скарзі, з посиланням на статтю 1174 Цивільного кодексу України, статтю 24 Господарського процесуального кодексу України та статтю 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", визнає той факт, що Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві законно і обґрунтовано визначено відповідачем у даній справі.
Відтак колегія суддів вважає, що подальші твердження позивача про неможливість поєднання належного відповідача та боржника у виконавчому провадженні в особі вказаного Підрозділу мають взаємовиключний характер та суперечать чинному законодавству. Адже якщо сторона у справі є належним відповідачем, то в разі задоволення позову її статус боржника у виконавчому провадження презюмується.
Водночас касаційна інстанція відхиляє як такі, що не мають істотного значення для даної справи та для забезпечення реалізації принципу "виконуваності" рішення суду, доводи заявника касаційної скарги про неможливість відповідача-1 бути боржником в розумінні ч.2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та обумовлену цим необхідність заміни сторони виконавчого провадження, оскільки відповідно до ч.2 статті 3 зазначеного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В свою чергу, згідно приписів ч.ч.2,4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що іншим відповідачем у справі є Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві, то обов'язок реального виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу покладено саме на відповідача-2 незалежно від наявності статусу юридичної особи у державного органу (відповідача-1), з якого стягуються кошти.
Разом з тим судами попередніх інстанцій враховано, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.05.2014р. у даній справі скаргу приватного підприємства "Монада" на дії Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві було задоволено частково шляхом визнання незаконними дій Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві щодо відмови у виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. та зобов'язання Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві здійснити виконавчі дії, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, щодо виконання постанови Київського апеляційного господарського суду №46/582 від 25.08.2011р.
Отже судами І та апеляційної інстанцій достеменно встановлено, а скаржником не спростовано відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження (відповідача-1) на його правонаступника.
За наведених обставин касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Згідно приписів п.1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Монада" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду м.Києва від 31.03.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. у справі №46/582 залишити без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова