ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 922/3260/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівГрека Б.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" від позивача: Кедік М.І. від відповідача: не з'явилисьна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 рокуу справі№ 922/3260/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"доДержавного підприємства "Харківський автомобільний завод"простягнення 395 917,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі позивач) звернулось до Державного підприємства "Харківський автомобільний завод" (далі відповідач) про стягнення 395 917,67 грн., з яких 288100, 00 грн. - вартість переданих виробів - катків опорних 8.32.019 в кількості 43 штук (далі спірне майно) та 107 817, 67 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2016 року раніше прийняті у даній справі рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

В постанові зазначено, що судам при новому розгляді спору необхідно (крім інших питань) з'ясувати, чи дійсно спірне майно було передано позивачем відповідачу, та при необхідності - витребувати у сторін первинні бухгалтерські документи, які свідчать про підстави передачі 112 штук катків опорних 8.32.019 - відповідні довіреності на отримання спірного майна, товарно-транспортні накладні та інші бухгалтерські документи, які можуть свідчити про здійснення відповідної господарської операції та вартості переданого майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року позовні вимоги задоволені повністю.

Суд прийшов до висновку: враховуючи умови договору від 10.02.2012 року позовні вимоги позивача про стягнення вартості майна є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з аналізу документів, що надав суду позивач (гарантійний лист №1/86 від 12.04.2011 року, гарантійний лист №39/201 від 16.06.2011 року та лист під назвою "Гарантія" від 10.02.2012 року) жоден документ не підтверджує факту отримання відповідачем катків опорних 8.32.019 у кількості 112 штук, тому зважаючи на відсутність підтвердження факту передачі та отримання відповідачем вказаного майна (катків опорних 8.32.019 у кількості 112 штук), посилання суду першої інстанції на укладення договору позики між позивачем та відповідачем є таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що йому не було повернуто спірне майно, що порушує зобов'язання відповідача за гарантією від 10.02.2012 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

25.10.2010 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 44/2010 про надання послуг з ремонту спеціальної техніки (далі Договір (т. 1 а.с. 77-81)).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з виконання ремонту шасі спеціальної техніки позивача, які передаються в ремонт за номенклатурою у кількості та вартості, що визначена у додатку № 1 до Договору, а також виконувати роботи з Гарантійного обслуговування виробів протягом гарантійного терміну.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 16) залучено гарантійний лист відповідача № 1/86 від 12.04.2011 року, в якому зазначено про те, що відповідач гарантує повернення до 01.06 - катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від позивача відповідачу на відповідальне зберігання.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 18) залучено акт прийому-передачі від 13.04.2011 року, згідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв вироби - каток опорний 8.32.019 (давальницька сировина) в кількості 56 одиниць, згідно умов Договору.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 17) залучено гарантійний лист відповідача № 39/201 від 16.06.2011 року, згідно до якого відповідач гарантує повернення протягом 2-х місяців з дати цього листа, катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від позивача відповідачу на відповідальне зберігання.

Як встановлено судами, договору відповідального зберігання сторонами не було укладено.

В відзиві на позовну заяву (т.1 а.с. 75-76) відповідач зазначає, що 69 штук катків опорних вже було повернуто разом з відремонтованою технікою позивачу, а 43 штуки опорних катків 8.32.019 відповідачу не передавалось.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 14) залучено копію договору (який названий сторонами гарантією) від 10.02.2012 року. Згідно зазначеного договору відповідач бере на себе зобов'язання до 31.05.2012 року повернути позивачу майно (112 катків опорних 8.32.019) або еквівалент майна у гривні - 750 400 грн.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що при порушенні сплати боргу, на вимогу позивача відповідач повинен сплатити суму боргу (грошовий еквівалент майна у гривні) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (починаючи з термінів зазначених у гарантійних листах) та проценти, що нараховуються, як користування чужими коштами за аналогією закону в порядку ст. 1048 ЦК України.

Як зазначено вище, згідно акту від 13.04.2011 року відповідачем позивачу було повернуто 56 одиниць катків опорних 8.32.019. В своїй позовній заяві позивач зазначає, що йому було повернуто лише 69 одиниць катків опорних 8.32.019. В матеріалах справи відсутні документи про те, коли відповідачем було, за твердженням позивача, повернуто ще 13 катків опорних (69 - 56).

Судом апеляційної інстанції дана належна оцінка гарантії від 10.02.2012 року та зроблений обґрунтований висновок про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вона за своєю правовою природою є змішаним договором.

Як зазначено вище в постанові Вищого господарського суду України від 14.01.2016 року, судам було вказано про необхідність з'ясувати, чи дійсно спірне майно було передано позивачем відповідачу та при необхідності витребувати у сторін первинні бухгалтерські документи щодо здійснення відповідної господарської операції щодо спірного майна.

01.02.2016 року було порушено провадження у даній справі та прийнято відповідну ухвалу (т. 2, а.с. 2-4). Суд зобов'язав сторони надати первинні бухгалтерські документи, які свідчать про підстави передачі 112 одиниць - опорних катків 8.32.019, відповідні довіреності, товарно-транспортні та інші бухгалтерські документи, які можуть свідчити про здійснення відповідної господарської операції та вартості переданого майна.

Документи (том 2), які були зібрані при новому розгляді справи, не містять первинних бухгалтерських документів, які б могли свідчити про здійснення господарської операції про передачу від позивача відповідачу опорних катків 8.32.019 у кількості 112 одиниць.

Залучена до матеріалів справи (т. 2, а.с. 38) видаткова накладна № 154 від 25.11.2010 року про отримання позивачем від ТОВ "Штудіан" 112 одиниць катків опорних не може бути, без відповідних первинних бухгалтерських документів, доказом передачі позивачем відповідачу опорних катків 8.32.019 в кількості 112 штук.

Документи, зібрані у справі, не дають підстав вважати, що вказана кількість одиниць товару (112 штук катків опорних 8.32.019) станом на 10.02.2012 року знаходились у відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ту обставину, що документи подані позивачем в обґрунтування позовних вимог містять значні протиріччя - доказами здійснення господарської операції про передачу відповідачу опорних катків 8.32.019 в кількості 112 штук (у тому числі спірного майна) можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи (відповідні довіреності, накладні, товарно-транспортні накладні).

При новому розгляді справи позивачем, на вимогу суду не надано жодного первинного документу, який міг би свідчити про передачу 112 одиниць опорних катків 8.32.019 відповідачу.

За таких обставин, у зв'язку з недоведеністю здійснення позивачем господарської операції щодо передачі 112 одиниць опорних катків 8.32.019 (у тому числі спірного майна), суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та скасував рішення суду першої інстанції, яке було прийнято у даній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що підстав для задоволення касаційної скарги позивача немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" відмовити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року прийняту у справі № 922/3260/15 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.М.Грек

В.І.Студенець