Постанова ВГСУ від 21.07.2016 року у справі №917/1805/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 917/1805/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Малого підприємства фірми "Стек"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.05.16у справі№917/1805/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомМалого підприємства фірми "Стек"доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській областіпропоновлення договору оренди земельної ділянкиУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Грущанський В.О. - за дов. від 20.07.16;

від відповідача: не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

Малим підприємством фірма "Стек" у серпні 2015 року заявлений позов до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.12.00, укладеного між Малим підприємством фірмою "Стек" та Таверівською сільською радою Чутівського району Полтавської області на той же самий строк та на тих же умовах, з урахуванням додаткових угод. Підприємство посилалось на безпідставну відмову відповідача у поновленні договору оренди землі, оскільки позивачем подані всі необхідні документи до Головного управління Держземагентства у Полтавській області, проте останній листом від 04.03.14 № 193/200 відмовив в поновлені договору оренди землі в зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 13.12.00. №2 закінчився ще у 2004 році. Позов мотивовано приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.09.15 залучено Головне управління Дергеокадастру у Полтавській області до участі в справі в якості відповідача, як правонаступника Головного управління Держземагентства у спірних правовідносинах.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.15 ухваленим суддею Кульбако М.М., позов задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди землі від 30.12.00 строком на 5 років. У задоволенні позовних вимог щодо визнання поновленим договору строком на 13 років відмовлено. Суд установив, що згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5301238012014 щодо земельної ділянки, котра знаходиться в Таверівській сільській раді Чутівського району Полтавської області площею 43,4200 кадастровий номер 5325483200:00:003:0200, Орендодавцем є Чутівська районна державна адміністрація, орендарем є МП фірма "Стек", строк дії речового права - до кінця 2013 року. Суд визнав, що позивачем виконані приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації права на поновлення дії договору про оренду землі, а тому за відсутності заперечень Орендодавця у встановлений названою статтею строк, позивач мав право на його поновлення проте строком на п'ять років, оскільки в додатковій угоді про поновлення договору оренди землі шляхом викладення договору в новій редакції, позивачем зазначено строк дії договору - 5 років, хоч позовна заява містила вимогу про поновлення дії договору на 13 років. Суд керувався приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Білецька А.м. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А., постановою від 16.05.16, перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у позові відмовив. Апеляційна інстанція установила, що позивачем не доведено продовження користування земельною ділянкою та виконання умов договору належним чином, зокрема сплати орендних платежів, продовження дії договору, а відтак і те, що право його на укладення додаткової угоди про поновлення договору є порушеним. Відтак, за відсутності згоди орендодавця, суд визнав, що застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин є помилковим.

Мале підприємство фірма "Стек" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши рішення місцевого господарського суду без змін. Скаржник, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів статей 51, 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає безпідставним відновлення судом Головному управлінню Держземагенства у Полтавській області строку на звернення з апеляційною скаргою. Також скаржник вважає, що висновки апеляційного суду суперечать приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Від Головного управління Держземагенства у Полтавській області відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представників інших сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Апеляційною інстанцією при розгляді даного спору установлено, що предметом даного судового розгляду є вимога позивача визнати поновленим на строк 13 років, на тих же умовах договір оренди землі від 30.12.00, укладений між Малим підприємством фірмою "Стек" та Таверівською сільською радою Чутівського району Полтавської області. Правовою підставою позову позивач визначив положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що Мале підприємство фірма "Стек" продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою за договором оренди землі від 13.12.00, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до позовної зави, Мале підприємство фірма "Стек" земельну ділянку не повертало, та упродовж одного місяця після закінчення дії договору оренди від Головного управління Держземагенства у Полтавській області не надходило заперечень на поновлення договору.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотними умовами договору оренди землі, зокрема, строк дії договору оренди. За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону від 17.02.11 №3038-VI) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури. При цьому, частина 1 наведеної норми регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, частина 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У розумінні зазначених приписів для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець упродовж місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25.05.16 у справі №911/1707/15, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15, від 25.02.15 у справі №6-219цс14. Отже, з урахуванням приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди необхідним є наявність факту користування орендарем виділеною земельною ділянкою після закінчення дії договору, та належне виконання ним своїх обов'язків за договором.

Поряд з цим апеляційною інстанцією установлено, що між Таверівською сільською радою Чутівського району Полтавської області - Орендодавець та Малим підприємством фірма "Стек" - Орендар 13.12.00 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку площею 43,3 га, в тому 43,3 га ріллі, яка знаходиться на землях резервного фонду Таверіської сільської ради Чутівського району терміном на 3 роки починаючи з дати його реєстрації. У договорі сторони передбачили строк дії договору, розмір орендної плати, права та обов'язки, відповідальність сторін, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів. Розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області від 01.10.03 № 567 "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки укладеного 13 грудня 2000 року, зареєстрованого за № 2" продовжено термін дії договору на 5 років. На підставі вказаного розпорядження між Чутівською районною державною адміністрацією - Орендодавець та Малим підприємством Фірмою "Стек" - Орендар було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою було продовжено термін дії договору строком на 5 років - з 15.01.04 до 15.01.09 та внесено зміни до розміру та порядку сплати орендної плати. Між Орендодавцем та Орендарем укладено: 1) 22.02.06, 15.01.10, 18.01.11 та 26.12.12 додаткові угоди до договору, якими було збільшено нормативну грошову оцінку та орендну плату за договором оренди землі; 2) додаткову угоду від 07.11.08, якою було збільшено орендну плату та продовжено термін дії договору на 5 років до 30.12.13.

Проте, здійснивши оцінку наявних матеріалів справи у межах наданих Господарським процесуальним кодексом України повноважень, апеляційний господарський суд установив, що матеріали справи не містять платіжних доручень на підтвердження факту користування позивачем земельною ділянкою саме за договором оренди землі від 13.12.00, а тому підтвердження належного виконання позивачем обов'язків зі сплати за користування земельною ділянкою після закінчення дії договору відсутні. Окрім того, стаття 79 Земельного кодексу України унормовує, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з частиною 3 статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Проте, апеляційним господарським судом установлено, що позивачем не надано належних доказів наявності в Національній кадастровій системі інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483200:00:003:0200 на час звернення з позовом. Відповідно до пункту 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовуєтеся Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо упродовж одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки скасовується й кадастровий номер такої ділянки.

Судом також установлено, що позивач звернувся до відповідача про продовження строку дії договору оренди на 5 років майже за місяць до закінчення дії договору - 21.11.13.

Поряд з цим апеляційною інстанцією установлено і те, що Головне управління Держземагентства у Полтавській у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", направило позивачу лист № 8431/900 від 20.12.13, в якому повідомило, що Малому підприємству фірмі "Стек" необхідно додати додаткові документи, а саме: основний договір оренди землі - оригінал або засвідчений в установленому порядку, документацію із землеустрою на земельну ділянку; витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; обмінний файл у форматі xml. Мале підприємство фірма "Стек" 04.02.14 додатково надало до Головного управління Держземагентства у Полтавській області наступні документи: договір оренди, засвідчений нотаріусом; документацію із землеустрою на земельну ділянку; витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; обмінний файл. Головне управління Держземагентства у Полтавській області своїм листом від 04.03.14 № 193/200 відмовило в задоволенні клопотання про продовження договору оренди землі, в зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 13.12.00 № 2 закінчився ще у 2004 році і Малим підприємством фірмою "Стек" не підтверджено продовження строку його дії відповідно до законодавства. Крім того, апеляційним судом установлено, що 19.03.14 листом №19 позивач знов звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області про продовження договору оренди, надавши у тому числі копію розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації від 01.10.03 № 567; копію змін до договору оренди № 2 від 15.01.01; копію змін до договору оренди № 2 від 22.02.01; схему розміщення земельної ділянки; копію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 07.11.08 про продовження договору на 5 років. Проте, Головне управління Держземагентства у Полтавській області листом № 28-16-0.4-1761/2-14 від 31.03.14 повідомило, що в наданих копіях документів щодо продовження терміну дії договору строком на 5 років (15.01.04-15.01.09) та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки МП фірма "Стек" зареєстрованого за № 2 від 15.01.14 на території Таверівської сільської ради від 07.11.08 щодо продовження терміну дії договору на 5 років, відсутня відмітка про державну реєстрацію вищезазначених змін.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Позивачем вказані обставини щодо відсутності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, належними доказами не спростовані, як і не спростовано факт відсутності в Національній кадастровій системі інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483200:00:003:0200. Апеляційний суд установив, що умовами договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. За приписами статті 654 Цивільного кодексу України, зміни до договору вчиняються у такій самій формі, що й договір. Відтак колегія суддів визнає обґрунтованими висновки апеляційної інстанції про те, що позивач був зобов'язаний здійснити державну реєстрацію додаткової угоди від 07.11.08 щодо продовження терміну дії договору на 5 років, зважаючи також на те, що наявність відмітки про державну реєстрацію вищезазначених змін передбачена самою додатковою угодою. Проте, як установив апеляційний суд, додаткова угода від 07.11.08 не містить даних щодо вчинення запису у Державному реєстрі земель (а.с. 21).

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Ураховуючи установлені апеляційним судом обставини справи щодо відсутності юридичних фактів, які у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", є підставою для поновлення договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено фактичного користування виділеною земельною ділянкою після закінчення дії договору та належного виконання своїх обов'язків за договором. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установлених судом апеляційної інстанції обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 11110 названого Кодексу підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень апеляційним судом норм чинного законодавства, підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги - не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.