ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2016 року Справа № 910/28209/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.16у справі№910/28209/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"простягнення 1 115 234,71 грн
У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - Гарковенко С.В. - за дов. від 11.11.15;
від відповідача - Гіневська-Фареник М.О. - за дов. від 25.01.16.
Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у листопаді 2015 року заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" про стягнення 1 115 234,71 грн, з яких, 665 771,52 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 50 617,01 грн - 3% річних, 398 846,18 грн - інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної та вчасної оплати поставленої енергії у гарячій воді у період з 01.10.12 до 01.10.15 за договором від 12.11.99 №7560002. При цьому позивач посилався на приписи статей 526 530 546 550 552 611 625 692 693 712 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.16, ухваленим суддею Борисенко І.І., позов задоволено. Суд визнав доведеним несплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді у період з 01.10.12 до 01.10.15. При цьому суд керувався приписами статей 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 653, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 173, 174, 175, 193, 265 Господарського кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Рябухи В.І.- головуючого, Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., постановою від 25.04.16, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що стороною спірного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.11.99 №7560002, є ТОВ "Рада", а не ТОВ "Рада 2". Заявник зазначає, що він не є стороною договору, а відтак і підстави для відповідальності відсутні. Товариство вказує на порушення судами приписів статей 11, 24, 25, 80, 92, 96, 208, 509, 610, 651 Цивільного кодексу України, статей 24, 35, 56, 216, 219, 222, 225, 226 Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.
При розгляді справи по суті спору судами установлено, що між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" 12.11.99 укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560002 предметом якого відповідно до пункту 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором. Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - упродовж року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору. Пунктом 2.3.1 договору передбачено, в тому числі, обов'язок абонента додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожноним параметром в обсягах, які визначені в додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Відповідно до пункту 2.3.2. абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, передбачені у додатку №4 до договору. Згідно з умовами пункту 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 до 15 числа отримує в РТМ "Позняки" за адресою: вул. Драгоманова, 40В оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання теплової продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику упродовж двох днів з моменту їх одержання. Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Пунктом 8.4 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України унормовує, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виходячи із установленого судами обов'язку оплати поставленого товару (теплової енергії), суди дійшли вірного висновку про його стягнення. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 цього ж Кодексу передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розглядаючи даний спір, судами установлено, що Публічним акціонерним товариством "Київенерго" на виконання умов договору від 12.11.99 №7560002 саме за замовленням (зверненням-дорученням) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" від 22.05.08 в заявлених Товариством обсягах (а.с. 20-23) у період з 01.10.12 до 01.10.15 поставлено відповідачеві теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 665 771,52 грн. Судами установлено і те, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" спожило спірну теплову енергію. Проте, відповідач свій обов'язок зі сплати вартості спожитої у зазначений період теплової енергії не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" утворилась заборгованість, що підтверджується обліковими картками та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з договором теплову енергію. Судами здійснено перевірку розрахунку позивача, щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат з листопада 2012 до вересня 2015 та визнано їх обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" є неналежним відповідачем, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі. Їм надавалась оцінка апеляційною інстанцією і вони мотивовано судом відхилені. Апеляційним судом установлено, що з наявного у справі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2", затвердженого протоколом від 23.08.02 №1, убачається, що Товариство створене шляхом виділення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада". Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" є правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" в частині договірних відносин стосовно обслуговування, зокрема, будинку 3 на вул. А. Ахматової в м. Києві. Як вірно визнала апеляційна інстанція, установлене судом правонаступництво підтверджується і текстом рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.15 з іншої справи №910/7187/15-г. Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Інших доводів, окрім переоцінки доказів у справі, що знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції, скарга не містить. Відтак, оскільки судами установлено, що саме за заявкою відповідача ним спожито теплову енергію у гарячій воді у заявленій до стягнення сумі, підстав для скасування законних і обґрунтованих рішень, прийнятих відповідно до приписів чинного законодавства, колегія касаційної інстанції не убачає. Позаяк порушень норм матеріального чи процесуального права судом не виявлено, підстави для скасування постанови у справі і задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.16 у справі №910/28209/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді І.Алєєва
А.Полянський