ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 904/121/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.16у справі№904/121/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"проскасування оперативно-господарських санкційза участю представників від:позивачаПрисяжнюка Д.В. (дов. від 04.05.16),відповідачаТищенко Т.А (дов. від 01.04.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про скасування оперативно-господарської санкції щодо нарахованого ПДВ за перевищення договірних величин електричної потужності у період з листопад 2012 року по вересень 2014 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.16 (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.16 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сизько І.А., суддів Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.), у позові відмовлено, з посиланням на те, що перевищення договірної величини потужності передбачає сплату споживачем енергопостачальнику двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, при цьому така плата не є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.235 ГК України.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач, оскаржуючи судові акти просить їх скасувати, а позов задовольнити повністю. Скаржник вважає, що двократна вартість за перевищення договірної потужності не може бути включеною до податкової бази з ПДВ; виходячи з характеру санкції за перевищення договірної величини потужності, порядку її застосування, обумовленого договором, санкція за перевищення договірних величин електропотужності є оперативно-господарською санкцією, а висновок суду про протилежне є неправильним; відповідач безпідставно та не ґрунтуючись на нормах чинного законодавства України здійснив нарахування ПДВ на суми перевищення договірної величини споживання електропотужності, що зумовило збільшення розміру відповідальності позивача на суму нарахованого ПДВ.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.11.05 позивачем і відповідачем укладено договір №108/05-Ц/1613 (змінено на №37ц) про постачання електроенергії, за умовами якого відповідач постачає електроенергію позивачу, а останній оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно умов договору, додатками та додатковими угодами до нього, що є його невід'ємними частинами.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.05, який відповідно до п.10.8.1. договору вважається продовженим на строк 12 місяців, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Докази розірвання договору матеріали справи не містять.

Пунктом 5.2.2 визначено, що у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно ст.26 ЗУ "Про електроенергетику"; розрахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії чи потужності споживач повинен здійснити на підставі рахунку протягом 5-ти операційних днів з дня його отримання, якщо споживач оплачує електроенергію самостійно, і 10-ти операційних днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Відповідно п.6.10 договору, граничні величини споживання електропотужності доводяться енергопостачальником до споживача як договірні величини письмовим повідомленням не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

Враховуючи, визначене відповідачем у актах з контролю електричної потужності у період протягом листопада 2012 року-вересня 2014 року, перевищення величин споживання електроенергії, позивач сплатив відповідачу двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, при нарахуванні якої включено ПДВ.

Всього за період листопад 2012 року-вересень 2014 року позивачем сплачено за перевищення договірної величини споживання електропотужності 815 863,67 грн., у тому числі ПДВ 135 977,27 грн.

Посилаючись на те, що плата за перевищення договірної величини потужності у двократній вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності, є оперативно-господарською санкцією, на яку відповідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України не нараховується ПДВ, позивач просив скасувати нарахування ПДВ за перевищення договірних величин електропотужності, нарахованого на оперативно-господарську санкцію у період з листопад 2012 року-вересень 2014 року.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки двократна вартість електроенергії, що сплачується споживачами у зв'язку з перевищенням договірної величини потужності електроенергії, є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, то така оплата є додатковою компенсацією вартості електроенергії, а тому згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України включається до договірної (контрактної) вартості електроенергії і, відповідно, до бази оподаткування ПДВ. Через що нарахування ПДВ за таких обставин є правомірним. При цьому, плата енергопостачальникам двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, яка передбачена як законом, так і договором, не є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.235 ГП України, а отже підстав для задоволення позову не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на наступне.

За змістом п.6 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого постановою КМУ від 24.03.19 №441, передбачено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електроенергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електроенергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Наразі, у порушення зазначеної спеціальної норми, яка регулює спірні правовідносини, судами не витребувано і не досліджено у сторін, погоджених сторонами документів, на підтвердження граничного розміру обсягів очікуваного споживання електроенергії, у зв'язку із чим судами достеменно не встановлено чи мало місце перевищення договірних величин споживання електроенергії, якщо мало то у яких обсягах і по яких періодах. При цьому, по актам з контролю електричної потужності, наявних у справі (а.с.232-74 т.1), цього встановити не можливо, оскільки вони не містять погоджений сторонами обсяг договірних величин споживання по періодах, як і не містять жодних посилань на документи, погоджені сторонами, якими затверджений такий граничний обсяг споживання.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про правову природу заборгованості, за якою стягується двократна вартість за перевищення договірних величин споживання електроенергії, яка, на думку судів, не є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.235 ГК України.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Ч.1 ст.236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Відповідно до ч.2 ст.236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електроенергії про донарахування споживачу 815 863,67 грн. вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.

Втім, стягнення судами 815 863,67 грн., включало у собі ПДВ на суму 135 977,27 грн. При цьому законність нарахування ПДВ на оперативно-господарську санкцію судами не перевірялася.

Статтею 185 Податкового кодексу України, визначені об'єкти нарахування ПДВ. Судами не вказано, чи до них відносяться санкції (у тому числі, оперативно-господарські). А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є передчасними і як такі, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду. При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і допустимими достовірними доказами, підтвердженими у судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.16 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.16 по справі №904/121/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак