Постанова ВГСУ від 21.07.2016 року у справі №903/1227/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 903/1227/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Данилової М.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.04.16у справі№903/1227/15 Господарського суду Волинської областіза позовомШацького районного споживчого товариства до третя особаПриватного підприємця ОСОБА_4 Шацька селищна радапроусунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюУхвалою Вищого господарського суду України від 14.07.16 розгляд касаційної скарги відкладався до 21.07.16.

Шацьке районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 12 кв.м, розташованою в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу тимчасової споруди - металевого павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1". Позивач посилався на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правових підстав, оскільки договір оренди від 01.01.15, укладений між сторонами у справі, рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.15 у справі №903/782/15 був визнаний недійсним та до того ж розірваний позивачем. Позивач також вказував на те що він згідно з договором оренди землі від 27.03.09 є орендарем земельної ділянки у АДРЕСА_1, загальною площею 2701 кв. м, включаючи і спірну земельну ділянку; що використання відповідачем спірної землі без належної правової підстави порушує права позивача як землекористувача та створює перешкоди у користуванні такою земельною ділянкою. Позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 525, 526, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 1, 8, 27 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.01.16 (суддя Дем?як В.М.) позов задоволено. Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 12 кв.м, розташованою в АДРЕСА_1, на якій знаходиться металевий павільйон "ІНФОРМАЦІЯ_1", шляхом демонтажу вказаної тимчасової споруди. Господарський суд виходив з того, що використання відповідачем без належних правових підстав частини земельної ділянки, орендованої позивачем у Щацької селищної ради, порушує права позивача як землекористувача та створює перешкоди у володінні та користуванні такою земельною ділянкою позивачем. Суд керувався приписами статті 261 Цивільного кодексу України, статей 124 125 126 152 212 Земельного кодексу України, статей 25, 27 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.16 (судді: Олексюк Г.Є., Розізнана І.В., Гудак А.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 152 Земельного кодексу України, статті 261 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди невірно оцінили зібрані у справі, а саме: фотознімок тимчасової споруди, схему розміщення земельної ділянки, та неправильно установили обставини справи. На думку скаржника є недоведеним те, що відповідач створює перешкоди позивачеві у користуванні спірною земельною ділянкою; що контейнер відповідача знаходиться на такій земельній ділянці.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.03.09 між Шацькою селищною радою - орендодавцем та Шацьким районним споживчим товариством - орендарем був укладений договір оренди землі, за яким в оренду товариству строком на 49 років передавалася земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 2701 кв.м., розташована в АДРЕСА_1. В пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться двоповерховий капітальний об'єкт нерухомого майна; інші об'єкти інфраструктури відсутні. За умовами договору (пункти 15, 16, 17) земельна ділянка передається в оренду для використання в комерційних цілях; цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування ресторану "Голубі озера", умови збереження стану об'єкта оренди: орендар зобов'язаний забезпечити використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України. Пунктом 29 договору сторони передбачили, що орендар земельної ділянки має право, окрім іншого, за письмовою згодою орендодавця передати орендовану земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. В процесі розгляду спору господарські суди також установили, з підтвердженням матеріалами справи, що 01.01.15 між Шацьким районним споживчим товариством - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем був укладений договір оренди контейнера, за яким, поряд з іншим, в орендне користування передавалася земельна ділянка, площею 12 кв.м, в АДРЕСА_1. Установили господарські суди і те, що, в подальшому, рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.15 у справі №903/782/15 було визнано недійсним вказаний договір оренди №1 від 01.01.15, укладений між Шацьким районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_4 Суд виходив з того, що передача в суборенду спірної земельної ділянки відбулася без згоди власника; що договір оренди №1 від 01.01.15 не містить усіх істотних умов обов'язкових для договорів даного виду. Вказане судове рішення було залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.16 у справі №903/782/15. Як вже зазначалося, і це установили суди, відповідач використовував спірну земельну ділянку на підставі договору оренди №1 від 01.01.15, втім, вказаний договір був визнаний недійсним у судовому порядку. Крім того, як було установлено, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити спірну земельну ділянку, проте такі вимоги останнім були залишені без задоволення. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правових підстав; що відповідачем чиняться перешкоди позивачеві у користуванні спірною землею. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Шацького районного споживчого товариства до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 12 кв.м, розташованою в АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевого павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1". Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку унормований приписами статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили обставини наявності у позивача права оренди спірної земельної ділянки (діючий договір оренди землі від 27.03.09, укладений між позивачем і Шацькою селищною радою). Господарські суди установили, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору від 01.01.15, проте цей договір був визнаний недійсним у судовому порядку; що спірна земельна ділянка після цього не була звільнена відповідачем від майна і використовується ним за відсутності правових підстав; що відповідач перешкоджає позивачеві у здійсненні його права користування спірною земельною ділянкою (тобто ним чиняться такі дії, котрі об'єктивно порушують права позивача і є протиправними). Відтак, як установили суди, право позивача підлягає захисту відповідно до вимог статті 152 Земельного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду землі". З огляду на викладене, висновок судів про наявність підстав для задоволення даного позову визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк їм усім надавалася оцінка судами; вони спростовуються обставинами установленими судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції; норми матеріального права до встановленого застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.