ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 11-29/176-07-4002

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" від позивача: Тюхтій М.П.; Клименко Є.Н. від відповідача 1: Дорошенко С.О. від відповідача 2: не з'явились від прокуратури: не з'явились від ВДВС: не з'явилисьна ухвалуГосподарського суду Одеської області від 02.03.2016 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 рокуза скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" (вх.№2-5498/14 від 27.11.2014 року)на дії Відділу державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській областіу справі№ 11-29/176-07-4002за позовомПівденного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла"провизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного"доПівденного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс",за участюпрокуратури Одеської області,прозобов'язання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року позов "Украгротехсервіс" (далі позивач) задоволено частково, визнано за останнім право власності на приплід корів в кількості 189 голів та овець в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (далі відповідач 1) та передано позивачу овець в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ "Дукла" (далі відповідач 2) та передано позивачу приплід корів в кількості 189 голів та молоко в кількості 591,4 тон., в решті позову відмовлено. В зустрічному позові відповідача 1 відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року змінено, позов задоволено частково, визнано право власності позивача на молоко в кількості 844,8 тон, що знаходиться у відповідача 1, вилучено у відповідача 1 та передано позивачу молоко в кількості 844,8 тон. Апеляційні скарги відповідачів залишені без задоволення. В решті частині рішення залишено без змін.

06.09.2007 року на виконання зазначених судових рішень, місцевим господарським судом видані 3 накази, а саме про:

-вилучення у відповідача 1 та передачу позивачу овець в кількості 883 голів;

-вилучення у відповідача 1 та передачу позивачу молока в кількості 844,8 тон.

-вилучення у відповідача 2 та передачу позивачу приплоду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон;

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008 року постанову суду апеляційної інстанції від 04.09.2007 року залишено без змін.

До матеріалів (а.с. 34) залучено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 06.11.2014 року (далі Постанова) прийняту старшим державним виконавцем Чабан О.Г. ВДВС Березівського міжрайонного управління юстиції (далі ВДВС) у виконавчому провадженні ВП № 44413804, згідно до якої судовий наказ № 11-29/176-07-4002 виданий 06.09.2007 року Господарським судом Одеської області про вилучення у відповідача 1 та передачі позивачу молока в кількості 844,8 тон повернуто стягувачу.

В Постанові також зазначено, що виконавчий документ повернуто з тих підстав, що у боржника (відповідач 1) відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу.

Відповідач 1, не погоджуючись з прийнятою Постановою звернувся зі скаргою на дії ВДВС, в якій просив визнати незаконною та скасувати Постанову (ВП № 44413804).

В своїй скарзі відповідач 1 зазначав, що жодних виконавчих дій щодо виявлення у нього майна, визначеного виконавчим документом ВДВС проведено не було.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2016 року в задоволенні скарги відповідача 1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року апеляційну скаргу відповідача 1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що органом ВДВС при здійсненні виконавчого провадження не було порушено Закон України "Про виконавче провадження" (Далі Закон).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.03.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, задовольнити скаргу відповідача 1 подану на дії ВДВС, визнати незаконною та скасувати Постанову (ВП № 44413804).

В своїй касаційній скарзі відповідач 1 зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство.

В своїй касаційній скарзі відповідач 1 звертає увагу суду на те, що згідно штемпелю поштового відправлення на конверті, в якому надійшла Постанова, її було направлено на адресу відповідача 1 - 20.11.2014 року, з порушенням встановленого законом терміну. Органи ВДВС повинні були надати відповідні докази щодо вжиття заходів з розшуку майна, що підлягало вилученню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Колегія зазначає, що у даному випадку зі скаргою звернувся відповідач 1, який був боржником у виконавчому проваджені № 44413804.

Стаття 25 Закону дає можливість боржнику самостійно виконати рішення суду.

В постанові апеляційної інстанції (а.с.207) зазначено, що 24.09.2014 року ВДВС було складено акт де зазначено: в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке необхідно передати стягувачу, а саме молоко в кількості 844,8 тон. На копії акту (т.12 а.с. 211) міститься відмітка про те, що головний бухгалтер відповідача 1 від підпису відмовився.

Як зазначено вище, ВДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, в зв'язку з відсутністю визначеного виконавчим документом майна.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи особливості майна, яке підлягало стягненню з відповідача 1, не надання відповідачем 1 інформації щодо місцезнаходження майна, виконавчі дії які були здійснені ВДВС, судова колегія приходить до висновку по те, що ВДВС не були порушені приписи Закону, а відправлення з запізненням на адресу відповідача 1 Постанови не може бути підставою, у даному випадку, для її скасування.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача 1 задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.03.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року прийняті у справі № 11-29/176-07-4002 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

В.І.Студенець