ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 922/6469/15

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерної компанії "Харківобленерго"на постановувід 21.04.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/6469/15за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 544670,69грн,за участю представників: позивача - Квінцінська А.І.відповідача -Закаблуков А.С.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2016 у справі №922/6469/15 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Барабашова С.В., судді Білецька А.М., Істоміна О.А.), частково задоволені позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - позивач) до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - відповідач) про стягнення 544670,69грн за неналежне виконання договору №60-999.02 від 30.11.2006 на постачання електричної енергії, з яких: 185023,78грн - інфляційні втрати, 17252,85грн - 3% річних, 342394,06грн - пеня. Стягнено з відповідача на користь позивача 23800,00грн інфляційних втрат, 489,24грн 3% річних та 9784,87грн пені. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 617, 625, 631 Цивільного кодексу України, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за договором, не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання і не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч.1 ст. 230 ГК України.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не надав.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.11.2006 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №60-999.02, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п.1 договору); споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків" (п.2.2.5 договору); за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції (п.4.2.1 договору); споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 3% річних з простроченої суми (п.4.2.5 договору); договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.11 договору).

Додатком №2 "Порядок розрахунків" до договору сторони узгодили, що розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (абз.4 п.2 додатку №2); остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення (п.5 додатку №2); у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, - 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції (п. 6 додатку №2).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що термін дії договору пролонгований на 2015 рік на підставі пункту 9.11 договору.

На виконання умов договору позивач у січні - квітні 2015 року поставив відповідачеві електроенергію на загальну суму 2457831,20грн, а останній отримав відповідні рахунки на оплату за січень 2015 року - 04.02.2015, за лютий 2015 року - 02.03.2015, за березень 2015 року - 03.04.2015, за квітень 2015 року - 06.05.2015.

Проте, відповідач у встановлений договором строк поставлену електроенергію не оплачував, а частковий розрахунок здійснював з простроченням, втім, на момент пред'явлення даного позову відповідач розрахувався за електроенергію в повному обсязі.

Так, 04.08.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Акціонерною компанією "Харківобленерго", Державним підприємством "Енергоринок" і Публічним акціонерним товариством "Центренерго" був укладений договір №375Е/55 про організацію взаєморозрахунків, за умовами якого відповідач після отримання коштів від Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації коштів у сумі 1846172,00грн, мав перерахувати їх на рахунок позивача для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у 2014-2015 роках згідно з договором про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 (п.7 договору №375Е/55); сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пп.2 п.12 договору №375Е/55); сторони засвідчують, що після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору (п.17 договору №375Е/55).

Платіжним дорученням №1 від 20.08.2015 відповідач перерахував позивачеві суму 1846172,00грн

Крім того, згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківський області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Державним підприємством "Енергоринок", за №20/551 від 16.02.2015, №20/938 від 17.03.2015, №20/1347 від 15.05.2015, №20/1685 від 18.05.2015, №20/2124 від 16.06.2015, вирішено організувати проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358 (зі змінами).

Згідно підпунктів 4.4 вказаних вище спільних протокольних рішень, з урахуванням відповідних зведених реєстрів актів звіряння, відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем за договором № 60999.02 від 30.11.2006 за період січень-червень 2015 року. Пунктами 6 протокольних рішень визначено, що сторони, які підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність, зокрема, за недотримання своїх зобов'язань за спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень, відповідачем здійснено погашення заборгованості за спожиту електричну електроенергію за договором № 60999.02 від 30.11.2006 за період січень-червень 2015 року, а саме: за платіжним дорученням №224 від 18.03.2015 сплачено 84069,00грн, за платіжним дорученням №228 від 16.04.2015 сплачено 80513,00грн, за платіжним дорученням №229 від 16.04.2015 сплачено 81927,00грн, за платіжним дорученням №231 від 19.05.2015 сплачено 85176,00грн, за платіжним дорученням №233 від 18.06.2015 сплачено 57379,00грн.

Інша частина заборгованості сплачена відповідачем самостійно, безпосередньо згідно з умовами договору № 60999.02 від 30.11.2006.

Вказуючи, що відповідач у визначені договором строки не оплачував поставлену електричну енергію, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" пені в розмірі 342394,06грн (за період з 01.05.2015 по 31.08.2015), 3% річних у сумі 17252,85грн (за період з 01.05.2015 по 31.08.2015), а також інфляційних втрат у розмірі 185023,78грн (за період травень-липень 2015 року), які нараховані за несвоєчасне здійснення відповідачем платежів за спожиту у січні-квітні 2015 року електричну енергію, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 4.2.5 договору №60-999.02 від 30.11.2006.

Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлену по договору №60-999.02 від 30.11.2006 електричну енергію щодо сум, які визначені вказаним договором та спільними протокольними рішенням, у зв'язку з чим, встановивши, що сплата вказаних сум відбулася в порядку, передбаченому договором про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями, дійшли висновку про безпідставність стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на прострочені зобов'язання, що були виконані у зазначений спосіб. В іншій частині заявлені позовні вимоги визнані попередніми судовими інстанціями обґрунтованими, адже сплата боргу здійснена відповідачем самостійно поза межами сум, визначених договором про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями.

Колегія суддів враховує, що зміст касаційної скарги не містить доводів позивача про незгоду з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог.

Висновки попередніх судових інстанцій про часткову відмову в задоволенні заявленого позову колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що частина основної заборгованості відповідача за договором № 60999.02 від 30.11.2006, на яку нараховані суми, що є предметом позову в цій справі, погашена внаслідок укладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків та підписання ними спільних протокольних рішення, які виконані відповідачем належним чином.

При цьому, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 60999.02 від 30.11.2006 щодо сум, які визначені вказаним договором та спільними протокольними рішенням, та додатково встановили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору (п. 17 договору), а щодо спільних протокольних рішень - сторони несуть відповідальність саме за їх невиконання (п. 6 спільних протокольних рішень).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, а також договором про організацію взаєморозрахунків, втім, враховуючи, що вказані договори виконані належним чином підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, що була погашена в такий спосіб, відсутні (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14).

Доводи скаржника про те, що наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за договором, не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання і не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч.1 ст. 230 ГК України, колегією суддів відхиляються, оскільки розрахунок за електричну енергію проведений на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень здійснюється за спеціальною, визначеною державою, процедурою, встановленою Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню", а отже підписання сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень засвідчує згоду, зокрема, на виконання відповідачем розрахунку за електроенергію щодо сум, визначених вказаними договорами та спільними протокольними рішеннями, які є субвенціями з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житловими субсидіями населенню, в порядку, визначеному нормативними актами, а не умовами договору, втім, на його виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів щодо відмови в позові відповідають цим обставинам, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі Господарського суду Харківської області № 922/6469/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І. Поляк