ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2016 року Справа № 922/6203/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючий - судді:Поляк О.І. (доповідач) Бакуліна С.В. Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016у справі№922/6203/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна академія аграрних наук України простягнення 3 731 293,74 грн
за участю представників
від позивача: Богонос В.А.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу, у розмірі 3 731 293,74 грн. 74 коп., з яких: основна заборгованість - 2 223 129,07 грн 07 коп., 3% річних за весь час прострочення - 189 849,13 грн 13 коп. та інфляційні - 1 318 315,54 грн 54 коп., з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 07.03.2012 №ППММ-07/03/12-01 в частині повної та своєчасної оплати товару поставленого позивачем.
08.02.2016 представник відповідача звернувся з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у справі №922/6203/15 (суддя Бринцев О.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Барбашова С.В.) клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи задоволено частково, призначено у справі судову економічну експертизу, в решті клопотання відмовлено. Провадження у справі №922/6203/15 зупинено на час проведення експертизи. Судові акти мотивовані тим, що для перевірки обґрунтованості та достатності документального оформлення поставки позивачем товару відповідачу, необхідна наявність спеціальних знань у галузі економіки.
Не погоджуючись з прийнятими судами попередніх інстанцій ухвалою та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при їх прийнятті, просить скасувати зазначені ухвалу та постанову в частині зупинення провадження у справі.
В судове засідання з'явився представник позивача, відповідач та третя особа своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались.
21.06.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу в якому Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України Тернопільської міської ради просило залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та зупиняючи провадження у справі господарський суд виходив з того, що істотним для правильного вирішення спору є встановлення наявності тих обставин, чи дійсно позивачем поставлено товару за видатковими накладними № 902 від 13.04.2012 року на суму 133 940,41 грн; № 761 від 30.04.2012 на суму 219 863,00 грн; № 1243 від 30.06.2012 на суму 106 941,02 грн; № 1275 від 05.07.2012 на суму 364 228,80 грн; № 1333 від 31.07.2012 на суму 106 941,02 грн; № 1416 від 07.08.2012 на суму 202 894,22 грн; № 1423 від 07.08.2012 на суму 409 294,03 грн; № 1792 від 10.09.2012 на суму 459 380,88 грн; № 1781 від 10.09.2012 року на суму 106 941,02 грн; № 1801 від 15.09.2012 на суму 140 659,20 грн., оскільки наявні у справі документи з цього приводу, а також пояснення представників носять суперечливий характер та поставив на вирішення експертів такі питання:
- чи підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача відпуск відповідачу товару за видатковими накладними № 902 від 13.04.2012 на суму 133 940,41 грн; № 761 від 30.04.2012 на суму 219 863,00 грн; № 1243 від 30.06.2012 на суму 106 941,02 грн; № 1275 від 05.07.2012 на суму 364 228,80 грн; № 1333 від 31.07.2012 на суму 106 941,02 грн; №1416 від 07.08.2012 на суму 202 894,22 грн; № 1423 від 07.08.2012 на суму 409 294,03 грн; № 1792 від 10.09.2012 на суму 459 380,88 грн; №1781 від 10.09.2012 на суму 106 941,02 грн; №1801 від 15.09.2012 на суму 140 659,20 грн?
- чи підтверджується документально та даними бухгалтерського обліку фактична наявність у позивача продуктів нафтопереробки у відповідності до договору поставки №ППММ-07/03/12-01 від 07.03.2012 для здійснення подальшої поставки відповідачу за видатковими накладними №902 від 13.04.2012 на суму 133 940,41 грн; №761 від 30.04.2012 року на суму 219 863,00 грн; №1243 від 30.06.2012 на суму 106 941,02 грн; №1275 від 05.07.2012 на суму 364 228,80 грн; №1333 від 31.07.2012 на суму 106 941,02 грн; №1416 від 07.08.2012 на суму 202 894,22 грн; №1423 від 07.08.2012 на суму 409.294,03 грн; № 1792 від 10.09.2012 на суму 459 380,88 грн; №1781 від 10.09.2012 на суму 106 941,02 грн; №1801 від 15.09.2012 на суму 140 659,20 грн?
При цьому, господарський суд посилався на п. п. 1.1. п. 1 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз (затверджений наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, у редакції наказу Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26.12.2012), зазначивши, що основними завданнями економічної експертизи є: визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.
Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновком судів щодо дійсної потреби у проведенні судової економічної експертизи оскільки, господарським судом не обґрунтовано в чому саме полягає суперечливість доказів наявних у справі та не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, що питання, які поставлені судом на роз'яснення експертів, не можуть бути досліджені під час судового розгляду на підставі наявних у справі та поданих сторонами доказів.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Разом з тим, суд не встановив що саме входить до кола доказування у даній справі та не врахував, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, призначив експертизу з колом питань стосовно перевірки бухгалтерських документів постачальника (позивача) про відпуск замовнику (відповідачу) товару за спірними видатковими накладними, що не нівелює наявність чи відсутність самого факту поставки товарно-матеріальних цінностей замовнику та їх отримання останнім за видатковими накладними, саме які і є, у разі належного їх оформлення, допустимими доказами факту поставки у відповідності до ст. 34 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати оскаржувані ухвалу та постанову в частині призначення експертизи обґрунтованими та такими, що винесені з дотриманням норм процесуального права.
У свою чергу необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.
Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.
У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.
Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування ухвали як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.
При цьому слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІІ ГПК України, яким врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 111-13 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.
При цьому приписи ст.ст. 106 та 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.
Водночас ст. 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Оскільки судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, останні слід скасувати.
Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до Господарського суду Харківської області для її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі №922/6203/15 скасувати.
Справу №922/6203/15 передати для розгляду до Господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді С.В. Бакуліна
К.В. Грейц