Постанова ВГСУ від 21.06.2016 року у справі №922/3610/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 922/3610/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газкомплект"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015у справі№ 922/3610/15 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газкомплект"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Слобожанського регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_37; ОСОБА_38; ОСОБА_39; ОСОБА_40; ОСОБА_41; ОСОБА_42; ОСОБА_43; ОСОБА_44; ОСОБА_45; ОСОБА_46; ОСОБА_47; ОСОБА_48; ОСОБА_49; ОСОБА_50; ОСОБА_51; ОСОБА_52; ОСОБА_53; ОСОБА_54,прозобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);

відповідача: Голуб'ятникова Ю.А., дов. від 23.05.2016 б/н;

третіх осіб: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газкомплект" (далі - ТОВ "Газкомплект", товариство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та кредит" в особі Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", банк) про зобов'язання банк здійснити заміну кредитора за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 з ТОВ "Газкомплект" на фізичних осіб згідно з переліком, наведеним в позовній заяві, на суму 200000,00 грн. щодо кожної особи, шляхом відкриття на цих осіб рахунків та перерахування на них грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. кожній.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2015 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю, зобов'язано банк здійснити заміну кредитора за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 з ТОВ "Газкомплект" на фізичних осіб згідно з переліком, наведеним в позовній заяві, на суму 200000,00 грн. щодо кожної особи, шляхом відкриття на цих осіб рахунків та перерахування на них грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. кожній.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статей 512-514, 516 Цивільного кодексу України та висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлені судом обставини порушення банком прав позивача у справі, за умови укладення договорів відступлення права вимоги (цесії) від 02.06.2015 між позивачем та третіми особами, повідомлення відповідача з боку позивача та третіх осіб про заміну кредитора у зобов'язанні та відсутності застереження в договорі банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 про неможливість укладення договорів цесії без згоди банку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2015 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Газкомплект" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк "Фінанси та Кредит" 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд, керуючись приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про недоведеність порушеного права чи охоронюваного інтересу позивача та звернення до суду з позовом в інтересах третіх осіб.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2015 залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 16, 512-514, 516 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на залишенні судом поза увагою обставин порушення банком прав позивача у зв'язку з відмовою здійснити заміну кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору банківського вкладу "Класичний" від 08.12.2014 №1045.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційної інстанції з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.12.2014 між ТОВ "Газкомплект" (клієнт) та ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" в особі відділення № 158 Слобожанського регіонального департаменту АТ "Банк Фінанси та Кредит" було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1045 (далі - договір) за умовами якого TOB "Газкомплект" надає банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, при закінченні строку розміщення вкладеного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 цього договору; повернення вкладеного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

При настанні терміну, вказаного у п. 1.3 договору (дія Договору до 08.12.2015 р.), строк дії договору може бути продовжено за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору (3.2 договору).

Додатком № 1045-1 до договору визначено, що для розміщення вкладного траншу у банку, позивач не пізніше 02.01.2015 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №2909.4.059283.002 в АТ "Банк Фінанси та кредит" на вкладний рахунок банку №2610.6.059283.001 у розмірі 10 000 000 грн.; сума грошових коштів надана клієнтом банку на строк до 15.01.2015 під процентну ставку 23,00% річних.

Додатком № 1045-2 до договору сторони погодили, що для розміщення вкладного траншу у банку, позивач не пізніше 15.01.2015 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 2909.4.059283.002 в АТ "Банк Фінанси та кредит" на вкладний рахунок банку № 2610.6.059283.001 у розмірі 10 000 000 грн.; сума грошових коштів надана клієнтом банку на строк до 16.02.2015 під процентну ставку 23,00% річних.

Позивачем на виконання умов договору банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 (з врахуванням додатків до договору) було перераховано через транзитний рахунок № 2909.4.059283.002 в АТ "Банк Фінанси та кредит" на вкладний рахунок банку № 2610.6.059283.001 кошти в сумі 10000000 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача у період з 01.02.2015 до 23.02.2015 та довідкою про стан рахунку №2909.4.059283.002.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 02.06.2015 уклав договори відступлення права вимоги (цесії) з фізичними особами: з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1); ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2); ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_3); ОСОБА_8 (АДРЕСА_27, код НОМЕР_4); ОСОБА_9 (АДРЕСА_27, код НОМЕР_5); ОСОБА_10 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_6); ОСОБА_11 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_7); ОСОБА_12 (АДРЕСА_5, код НОМЕР_8); ОСОБА_13 (АДРЕСА_5, код НОМЕР_9); ОСОБА_14 (АДРЕСА_6, код НОМЕР_10); ОСОБА_15 (АДРЕСА_28, код НОМЕР_11); ОСОБА_16 (АДРЕСА_5, код НОМЕР_12); ОСОБА_17 (АДРЕСА_29, код НОМЕР_13); ОСОБА_18 (АДРЕСА_30, код НОМЕР_14); ОСОБА_19 (АДРЕСА_7, код НОМЕР_15); ОСОБА_20 (АДРЕСА_8, код НОМЕР_16); ОСОБА_21 (АДРЕСА_9, код НОМЕР_17); ОСОБА_22 (АДРЕСА_31, код НОМЕР_18); ОСОБА_23 (АДРЕСА_32, код НОМЕР_19); ОСОБА_24 (АДРЕСА_10; код НОМЕР_20); ОСОБА_25 (АДРЕСА_11, код НОМЕР_21); ОСОБА_26 (АДРЕСА_12, код НОМЕР_22); ОСОБА_27 (АДРЕСА_13, код НОМЕР_23); ОСОБА_28 (АДРЕСА_33, код НОМЕР_24); ОСОБА_29 (АДРЕСА_14, код НОМЕР_25); ОСОБА_30 (АДРЕСА_34, код НОМЕР_26); ОСОБА_31 (АДРЕСА_34, код НОМЕР_27); ОСОБА_32 (АДРЕСА_15, код НОМЕР_28); ОСОБА_33 (АДРЕСА_16, код НОМЕР_29); ОСОБА_34 (АДРЕСА_35, код НОМЕР_30); ОСОБА_35 (АДРЕСА_35, код НОМЕР_31); ОСОБА_36 (АДРЕСА_17, код НОМЕР_32); ОСОБА_37 (АДРЕСА_18, код НОМЕР_33); ОСОБА_38 (АДРЕСА_36, код НОМЕР_34); ОСОБА_39 (АДРЕСА_37, код НОМЕР_35); ОСОБА_40 (АДРЕСА_38, код НОМЕР_36); ОСОБА_41 (АДРЕСА_19, код НОМЕР_37); ОСОБА_42 (АДРЕСА_19, код НОМЕР_38); ОСОБА_56 (АДРЕСА_20, код НОМЕР_39); ОСОБА_44 (АДРЕСА_20, код НОМЕР_40); ОСОБА_45 (АДРЕСА_21, код НОМЕР_41); ОСОБА_46 (АДРЕСА_21, код НОМЕР_42); ОСОБА_47 (АДРЕСА_22, код НОМЕР_43); ОСОБА_48 (АДРЕСА_23, код НОМЕР_44); ОСОБА_49 (АДРЕСА_23, код НОМЕР_45); ОСОБА_50 (АДРЕСА_24, код НОМЕР_46); ОСОБА_51 (АДРЕСА_24, код НОМЕР_47); ОСОБА_52 (АДРЕСА_25, код НОМЕР_48); ОСОБА_53 (АДРЕСА_26, код НОМЕР_49); ОСОБА_54 (АДРЕСА_26, код НОМЕР_50) за умовами яких позивач (цедент за договорами відступлення права вимоги) відступає кожній з вище перелічених осіб (цесіонарій за договорами відступлення права вимоги), а останні набувають права вимоги, належне цедентові, і стають кредиторами за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08 грудня 2014 року, який укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі, у розмірі 200 000 грн. по кожній особі за договорами цесії. Згідно з п. 2.1 договорів цесії, до цесіонаріїв переходить право вимоги цеденту у розмірі 200 000 грн. (по кожному договору цесії). Цесіонарії набувають права вимагати від відповідача належного виконання умов договору банківського вкладу в частині нарахування відсотків на вклад у розмірі 200000,00 грн. за ставкою обумовленою сторонами (по кожному договору цесії). Крім цього після закінчення строку надання вкладних траншів, обумовлених основним договором (договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 р.), банк зобов'язаний повернути суму вкладного траншу на умовах, визначених договором банківського вкладу.

Матеріалами справи підтверджено повідомлення відповідача про заміну кредиторів за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014, а також направлення на адресу відповідача даних нових кредиторів - фізичних осіб (договори цесії від 02.06.2015, копії паспортів та ідентифікаційних довідок з кодами платників податків), що набули статусу кредиторів; а також повідомлення про заміну кредиторів від 08.06.2015, що не заперечувалось з боку відповідача.

Спір між сторонами виник з тих причин, що на думку позивача, внаслідок укладення між позивачем та третіми особами договорів відступлення права вимоги (цесії) від 02.06.2015 у відповідача виник обов'язок замінити кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі договору банківського вкладу "Класичний" №1045 від 08.12.2014, а відмова банку у вчиненні згаданих дій, зокрема щодо відкриття на цих осіб рахунків та перерахування на них грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. кожній, порушують права товариства, які він намагається захистити шляхом подання позову у справі, що переглядається.

Приписами статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу, і відповідно суди обґрунтовано виходили з того, що відносини між позивачем та відповідачем до 02.06.2015 (укладення позивачем договорів цесії) були врегульовані Главами 71,72 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, Товариство виконало взяті на себе зобов'язання за договором банківського вкладу, перерахувавши кошти, у розмірі та на рахунки, визначені у додатках №1045-1 та №1045-2.

Згодом позивач уклав договори відступлення права вимоги (цесії) із фізичними особами, залученими до участі у справі у якості третіх осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як врегульовано нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 Цивільного кодексу України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 517 Цивільного кодексу України зобов'язує первісного кредитора у зобов'язанні передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як встановлено місцевим судом та підтверджено під час апеляційного провадження, договори відступлення права вимоги від 02.06.2015 відповідають вимогам наведених статей, укладені повноважним представником ТОВ "Газкомплект" за відсутності у договорі банківського вкладу "Класичний" №1045 від 08.12.2014 заборони відступлення права вимоги без згоди банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Газкомплект" посилався на порушення банком його прав у зв'язку з відмовою у відкритті рахунків новим кредиторам - фізичним особам (залучені до участі у справі у якості третіх осіб) та перерахуванні на ці рахунки грошових коштів, у розмірах, визначених відповідними договорами цесії.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, позивач має довести за допомогою належних і допустимих доказів, що не вчинення відповідачем таких дій призводить до порушення, невизнання або оспорювання певних прав позивача.

У справі, що переглядається, Товариство "Газкомплект" не обґрунтувало як необхідність вчинення з боку відповідача дій, які свідчили б про погодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні, за умови переходу права від первісного кредитора до нового та заміни кредитора у зобов'язання без згоди боржника, так і не довело за допомогою належних і допустимих доказів обставин, яким чином відмова банка здійснити заміну кредитора за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 з ТОВ "Газкомплект" на фізичних осіб згідно із договорами відступлення права вимоги порушує будь-які особисті немайнові або майнові цивільні права та/або інтереси Товариства.

Вимагаючи зобов'язати банк здійснити заміну кредитора за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08.12.2014 з ТОВ "Газкомплект" на фізичних осіб згідно з переліком, що наведений в позовній заяві, на суму 200000,00 грн. щодо кожної особи, шляхом відкриття на цих осіб рахунків та перерахування на них грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. кожній, позивач фактично заявляє позов від імені та в інтересах нових кредиторів - фізичних осіб, які залучені у даній справі у якості третіх осіб.

Поряд з цим позивач, в силу вимог статті 512 Цивільного кодексу України, при відступленні права вимоги та заміні сторони у зобов'язанні, втратив право кредитора за договором банківського вкладу "Класичний" № 1045 від 08 грудня 2014 року шляхом його відчуження третім особам - новим кредиторам.

Судовому захисту підлягає лише порушене право, що не було доведене позивачем у справі, відтак апеляційним судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, заявником не наведено, а доводи товариства про неправильне застосування апеляційним судом статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Згідно з приписами пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України