ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 916/4596/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Сидоренко Д.О., дов. №7389 від 18.12.2015р.;від відповідача:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р.у справі господарського суду№916/4596/15 Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"до Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК"треті особи1.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; 2.Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 69 872,79грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р. у справі №916/4596/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 21.06.2016р. позивач підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу та запереченнях на відзив, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.08.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна №19/4, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування державне майно з метою розміщення офісних приміщень.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця (п.п. 10.8, 10.9 договору).

Орендоване майно передано відповідачу 20.08.2012р., що підтверджується актом приймання-передавання.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії вищезазначеного договору сплив 20.07.2015р.

В матеріалах справи наявна низка листів між сторонами з приводу підписання акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст.759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставина непідписання Акту з боку орендодавця та балансоутримувача, за наявності підпису відповідача на Акті прийому-передачі (повернення) майна та передачі Акту відповідальній особі позивача не є безумовною підставою для стягнення з відповідача орендної плати після припинення дії договору оренди.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Аналогічні приписи містяться в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" відповідно до якого, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми ст. 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Також, судами не була надана належна правова оцінка п. 3.11 договору, відповідно до якого у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Так, в п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Беручи до уваги вищевикладене, висновок місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є передчасним та таким, що зроблений при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, з'ясувати підстави та обсяг позовних вимог з урахуванням фактичних обставин спірних правовідносин, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. у справі №916/4596/15 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач