ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 914/297/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Зелений гай"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі№ 914/297/16господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "Зелений гай"доГоловного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській областіпровизнання незаконним рішення, зобов'язання розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкив судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Крупник Р.В.) від 31.03.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мельник Г.І., судді - Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.) від 26.04.2016, припинено провадження у справі №914/297/16 на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Зелений гай" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п.1 ч.1 ст.12 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено таке.

04.08.2015 Приватне підприємство "Зелений гай", з метою розширення господарської діяльності, шляхом організації деревообробного виробництва, звернулося до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області із клопотанням №114 (а.с.36-37), у якому просило надати підприємству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Заболотна, 43, площею 1,1200 га для передачі її в оренду строком на 20 років зі зміною її цільового призначення для розміщення деревообробного комплексу.

Листом від 03.09.2015 №ДС-19-28-0.5-5771/19-15 (а.с.38) Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області відмовило Приватному підприємству "Зелений гай" у задоволенні клопотання з огляду на відсутність погодження Пісочнянської сільської ради на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Після одержання листа в.о. сільського голови про згоду Пісочнянської сільської ради на розроблення документації із землеустрою (а.с.41), 07.09.2015 Приватне підприємство "Зелений гай" повторно звернулося до Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Львівській області з аналогічним клопотанням №129 (а.с.39-40).

Листом від 07.10.2015 року № ДС-19-28-0.5-7278/19-15 (а.с.42) Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області повідомило Приватне підприємство "Зелений гай" про те, що на запропонованій до відведення земельній ділянці площею 1,12 га є зареєстрована земельна ділянка приватної власності площею 0,0951 га (4623086400:01:002:0286) для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому в наданні дозволу було відмовлено.

З'ясувавши що земельна ділянка кадастровий номер 4623086400:01:002:0286 знаходиться по вул. І. Франка, 27, а не Заболотній, 43, Приватне підприємство "Зелений гай" втретє звернулося до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області із клопотанням №159-1 від 04.11.2015 року (а.с.4-45).

Листом від 03.12.2015 №ДС-19-13-7777.5-10386/19-15 (а.с.46) Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Зелений гай", у зв'язку з тим, що на земельній ділянці про відведення якої просить заявник, знаходиться інша земельна ділянка площею 0,0951 га, а також те, що будівлі, які знаходяться на земельній ділянці (про надання якої просив ПП "Зелений гай") належать гр. ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 31.12.2012, а тому відповідно до ст.120 ЗК України право користування земельною ділянкою належить вказаній особі, а не ПП "Зелений гай".

З документальних доказів у справі встановлено, що підставою звернення Приватного підприємства "Зелений гай" до Господарського суду Львівської області є те, що позивач не погоджуючись з відмовами відповідача у задоволенні клопотань, просить суд визнати незаконними рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду зі зміною її цільового призначення, оформлені листами "Про розгляд клопотання" від 03.09.2015 вих. № ДС-19-28-0.5-5171/19-15, від 07.10.2015 вих. № ДС-19-28-0.5-7278/19-15, від 03.12.2015 вих. № ДС-19-13-7777.5-10386/19-15 та зобов'язати ГУ ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області розглянути клопотання від 04.11.2015 вих. №159-1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Припиняючи провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст.80 ГПК України, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та досліджуючи питання характеру спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суди вірно виходили із того, що за загальним правилом відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Як вбачається з оскаржуваних актів, у задоволенні клопотань позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки в оренду було відмовлено, відтак їх зміст не був спрямований на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків заявника.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного суду України №6-2510цc15 від 16.12.2015).

Таким чином, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Проте, оскаржувані рішення Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області не носять приватноправового характеру, оскільки внаслідок їх прийняття не виникло права цивільного, за умови існування якого спір підлягав би вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, досліджуючи питання складу сторін у справі, суди виходили із того, що відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.

Вказана стаття Господарського процесуального кодексу України є реалізацією ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, через норму ч.1 ст.55 Конституції України реалізується принцип доступності правосуддя, а гарантоване Конституцією України право на судовий захист з боку держави Україна не може бути обмежене.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд розглядає справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Водночас, відповідно до п.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, статтею 17 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, враховуючи характер правовідносин, що склалися між сторонами, суди правомірно виходили із того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (постанова Верховного суду України № 21-5421а15 від 13.01.2016 та постанова Верховного суду України №21-3296а15 від 04.11.2015).

Вірним є і те, що Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області реалізуючи повноваження держави щодо передачі земельних ділянок в оренду діє як суб'єкт владних повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір, що має місце у правовідносинах між позивачем та відповідачем.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. При цьому, перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений у ст.12 ГПК України.

Так, згідно ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; ) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відтак, припиняючи провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст.80 ГПК України, суди правомірно виходили із того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки між сторонами відсутні господарські відносини, а предметом спору являється перевірка законності рішень суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій; даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Зелений гай" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 914/297/16 - залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О. Поляк