ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 913/465/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на рішенняГосподарського суду Луганської області від 14.09.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.02.2016у справі№913/465/15 Господарського суду Луганської областіза позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "К.М.Є."провизнання недійсним рішення загальних зборів та змін до статуту за участю представників сторінвід позивача:ОСОБА_5 (дов. б/н від 18.08.2015),від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М.Є." про включення позивача до складу засновників товариства та визнання недійсними змін до статуту товариства, зареєстрованих державним реєстратором Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області 15.05.2014 за № 13821050018025150.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.09.2015 (суддя Голенко І.П.) у справі № 913/465/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (колегія суддів у складі: Агапов О.Л., Малашкевич С.А., Склярук О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, станом на 04.08.2014 ОСОБА_4 був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М.Є." із внеском до статутного фонду в розмірі 684 600,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.08.2014.

Згідно з інформацією, наданою місцевому господарському суду Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сєвєродонецького міського управління юстиції у листі від 14.09.2015 (вих. № 1117/02.3.3-07), реєстраційна справа ТОВ "К.М.Є." та первинні документи, на підставі яких вносилися зміни до Єдиного державного реєстру, знаходяться на тимчасово окупованій території в м. Луганську, у зв'язку з чим подання вказаних документів суду неможливо.

В матеріалах справи міститься копія заяви позивача від 13.01.2015 на ім'я начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про скоєння відносно нього кримінального правопорушення, а саме - внесення без його відома його даних до статутних документів ТОВ "К.М.Є.".

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2015 та на 20.08.2015, тобто до моменту звернення з позовом у даній справі та на час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач у складі учасників ТОВ "К.М.Є." не значиться.

Оскаржене рішення загальних зборів учасників ТОВ "К.М.Є." та статут товариства у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що про свою участь у ТОВ "К.М.Є." він дізнався у серпні 2014 з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тоді йому стало відомо, що він являється засновником ТОВ "К.М.Є." з розміром внеску до статутного фонду товариства - 684 600,00 грн. Згідно вказаного витягу державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, змін статутного або складеного капіталу, змін складу або інформації про засновників була проведена 15.05.2014 за № 13821050018025150 державним реєстратором реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Поповою Людмилою Анатоліївною.

Разом з тим, позивач стверджував, що він не має жодного відношення до ТОВ "К.М.Є." та не вчиняв ніяких дій, спрямованих на участь у вказаному товаристві, зокрема, не підписував документи, необхідні для набуття статусу учасника, не подавав заяву про свій намір вступити до товариства, не підписував статут товариства у новій редакції, не видавав довіреності щодо вчинення правочинів тощо.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необгрунтованості. Водночас суди вказали, що ними не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю відповідно до ст. 140 ЦК України є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно з положеннями ст. 145 ЦК України та ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Пленум Верховного Суду України у п.п. 17, 18, 19 постанови від 24.10.2008 за №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі міститься, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, країна громадянство, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У п.п. 13, 14 постанови Пленуму від 24.10.2008 за №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" Верховний Суд України зазначив, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", статей 27, 30 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за № 6).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У п. 2.1 постанови Пленуму від 26.12.2011 № 18 Вищий господарський суд України зазначив, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не були надані і в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують заявлені вимоги, зокрема, відсутнє оспорюване рішення загальних зборів учасників ТОВ "К.М.Є.", статут ТОВ "К.М.Є." у новій редакції, реєстраційна справа ТОВ "К.М.Є." та первинні документи, на підставі яких до Єдиного державного реєстру були внесені відповідні зміни щодо відомостей про юридичну особу.

У відповідь на судовий запит, відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Сєвєродонецького міського управління юстиції повідомив про неможливість надання вказаної реєстраційної справи у зв'язку з тим, що її місцезнаходженням є реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції, яка знаходиться на тимчасово окупованій території в районі проведення антитерористичної операції, запровадженої згідно з Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Беручи до уваги наведені обставини та оцінивши подані позивачем докази за правилами ст. 43 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених вимог та відсутність у зв'язку з цим підстав для задоволення позову.

Водночас, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що за результатами розгляду справи не встановлено факту порушення оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "К.М.Є." прав та законних інтересів позивача як учасника цього товариства.

Доводи касаційного оскарження, в яких позивач зазначав, що оспорюване рішення загальних зборів учасників ТОВ "К.М.Є." та статут товариства зобов'язаний надати відповідач, не заслуговують на увагу, оскільки за приписами ст.ст. 43, 33 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку і доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 79, 90 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, адже судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують доводи позивача щодо незаконності дій відповідача стосовно прийняття оспорюваного рішення загальних зборів учасників товариства.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та рішення Господарського суду Луганської області від 14.09.2015 у справі №913/465/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова