ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 910/9447/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Саранюка В.І., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р.у справі№ 910/9447/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" (надалі - ПАТ "Аркада")доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" (надалі - ТОВ "ДБК")простягнення 52 346 308,35 грн. за участю представників: від позивача- Гуцал Максим Михайлович від відповідача- Бондар Роман Вікторович - Ігнатенко Олександр Віталійович

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. (суддя Гумега О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ДБК" на користь ПАТ "Аркада" 31 407 785, 01 грн. винагороди; в іншій частині рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "ДБК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Барицька Т.Л., Плюшко І.А.) касаційну скаргу ТОВ "ДБК" прийнято до провадження, зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. до закінчення перегляду справи № 910/9447/14 в касаційному порядку, призначено розгляд скарги на 21.06.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. № 08.03-04/2105 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку з відпусткою судді Плюшка І.А. та запланованою відпусткою судді Барицької Т.Л.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9447/14 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Саранюк В.І., Самусенко С.С.

17 червня 2016 року до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Аркада", за змістом якого позивач у даній справі просить суд касаційної інстанції залишити подану скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "ДБК" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Саранюк В.І., Самусенко С.С. прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.05.2004 р. між Акціонерним комерційним банком "Аркада", правонаступником якого є ПАТ "Аркада" (банк-управитель), та ТОВ "ДБК" (забудовник) укладено генеральний договір (надалі - Договір), відповідно до умов якого забудовник за замовленням банку зобов'язався організувати спорудження об'єктів будівництва у встановлені строки та належної якості, у відповідності з документацією за угодою на об'єкт будівництва, а позивач зобов'язувався здійснити фінансування будівництва за рахунок ФФБ (фонду фінансування будівництва).

Умовами Договору сторони передбачили, що фонд фінансового будівництва за програмою ТОВ "ДБК" - це кошти, отримані банком, відповідно правил ФФБ, від фізичних та юридичних осіб (далі - довірителів) у довірче управління (управління), що використані чи будуть використані банком в майбутньому на фінансування будівництва за програмою ТОВ "ДБК". Метою створення ФФБ є отримання довірителями у власність об'єктів інвестування.

Згідно з п. 1.2. Договору ФФБ за програмою ТОВ "ДБК" є ФФБ виду А.

Банк за перерахування коштів на фінансування будівництва отримує від забудовника винагороду (п.п. 2 п. 1.2. Договору).

За змістом п. 1.3. Договору забудовник визнає та заздалегідь погоджується, що фінансування спорудження кожного об'єкта будівництва банк здійснює в межах залучених до ФФБ коштів за цим об'єктом будівництва у порядку, визначеному "Регламентом фінансування".

Відповідно до п. 1.4 Договору на виконання умов даного договору сторони укладають угоду на кожний конкретний об'єкт будівництва, в якій визначені його параметри та характеристики. Угода на об'єкт будівництва є невід'ємною частиною цього генерального договору.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2005-2008 років між сторонами було укладено низку угод на об'єкти будівництва, які були введені в експлуатацію, що підтверджується актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та сертифікатом відповідності.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог Договору за період з 17.05.2004 р. по 16.05.2011 р. на фінансування спорудження об'єктів будівництва з Фонду фінансування будівництва за програмою ТОВ "ДБК" позивачем було перерахована відповідачу на фінансування будівництва кошти в загальному розмірі 1 046 926 167 грн.

06 травня 2014 року, ПАТ "Аркада" звернулось до відповідача з письмовою вимогою про перерахування на рахунок управителя ФФБ грошових коштів в якості винагороди в сумі 52 346 308,35 грн.

Враховуючи залишення без відповіді вказаної вимоги з боку ТОВ "ДБК", у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків, передбачених п. 1.2. Договору щодо виплати позивачу винагороди, ПАТ "Аркада" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ДБК" винагороди у сумі 52 346 308,35 грн.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в генеральному договорі від 17.05.2004 р. та в додатках до нього вартість винагороди управителя ФФБ за перерахування коштів на фінансування будівництва сторонами та порядок її спати погоджені не були, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Водночас, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши на неможливість ототожнення правовідносини з надання послуг банком як управителем ФФБ, що надає послуги з управління майном та перераховує кошти на фінансування будівництва за генеральним договором від 17.05.2004 р. та надання банком як банківською установою послуг з розрахунково-касового обслуговування за договором банківського рахунку, з огляду на що і були частково задоволені позовні вимоги ПАТ "Аркада" про стягнення винагороди.

Суд касаційної інстанції погоджується з такою позицією Київського апеляційного господарського суду, враховуючи таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 4 статті 632 ЦК України встановлено, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим законом, правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" передбачено, що фінансова установа, яка відповідає вимогам цього закону, може за власною ініціативою створити ФФБ. ФФБ може бути двох видів - ФФБ виду А та ФФБ виду Б.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції, яка була чинна станом на момент укладання додаткової угоди № 2 до генерального договору) встановлено, що для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції, яка була чинна станом на момент укладання генерального договору) за перерахування коштів на фінансування будівництва управитель отримує винагороду: для ФФБ виду А управителю таку винагороду сплачує забудовник у розмірі, строки та у порядку, погоджених із забудовником при укладанні угоди.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що і положеннями Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", і положеннями Генерального договору передбачено відплатність послуг управителя ФФБ, які надаються забудовнику за Генеральним договором.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/9447/14, враховуючи клопотання позивача, судом першої інстанції відповідно до ст. 41 ГПК України призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Віхляєву О.К.

Відповідно до висновку експерта № 4-2-14 за результатами проведення судово-економічної експертизи за господарською справою № 910/9447/14 від 25.11.2014 р. судовим експертом зроблені висновки, що позивачем як управителем ФФБ виду А за програмою відповідача, перераховані кошти на фінансування спорудження об'єктів будівництва в рамках укладеного між сторонами у справі Генерального договору за період з 17.05.2004 р. по 24.04.2014 р. на загальну суму 1 046 926 167 грн.

Водночас, в межах судової експертизи № 150120-01 від 20.01.2015 р., яка була призначена у справі № 5011-10/4432-2012 за позовом ПАТ "Аркада" до ПАТ "ХК "Київміськбуд" про визнання договору недійсним, було встановлено, що найбільш поширена на ринку ціна (розмір винагороди) на аналогічні послуги управителя ФФБ виду А за перерахування коштів на фінансування будівництва станом на 01.01.2004 р. та станом на 01.08.2012 р. становила 3-5% від сум, що були перераховані забудовнику. Судові експерти дійшли висновку, що позивачем було надано послуг забудовнику на суму 197 711 350,15 грн., що становить 3 % від 6 590 378 338,42 грн.

Частиною 3 статті 35 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Враховуючи вказане та беручи до уваги наявність в матеріалах справи належним чином засвідченої копії висновку № 150120-01 від 20.01.2015 р., яка була призначена у справі № 5011-10/4432-2012, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим розміром винагороди є 3 % від сум, що були перераховані забудовнику, а тому судом було правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення суми винагороди у розмірі 31 407 785,01 грн. як 3 % від 1 046 926 167 грн., суми на яку управителем було надано забудовнику послуги щодо перерахування коштів на фінансування будівництва.

До того ж, Київським апеляційним господарським судом вірно було відхилено доводи ТОВ "ДБК" з посиланням на п. п. 4.6.9. та п. 4.6. Регламенту фінансування будівництва за рахунок ФФБ за програмою відповідача, в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що між сторонами було укладено договір банківського рахунку від 30.03.2005 р., відповідно до умов якого, на думку скаржника, сторони погодили розмір, порядок та строки сплати відповідачем послуги (винагороди) за перерахування коштів на фінансування будівництва.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно з ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

У відповідності зі ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" договір управителя із забудовником - договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом статті 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", управитель ФФБ укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.

За перерахування коштів на фінансування будівництва управитель, відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", отримує винагороду. Для ФФБ виду А управителю таку винагороду сплачує забудовник у розмірі, строки та у порядку, погоджені із забудовником при укладені договору.

Так, пунктом 4.4. договору банківського рахунку від 30.03.2005 р. визначено, що відповідач оплачує послуги позивача за здійснення на підставі електронних, паперових розрахункових документів переказів у безготівковій формі, пов'язаних із фінансуванням житлового і нежитлового будівництва у розмірі 3 % від загальної суми перерахованих платежів за поточним рахунком.

Судова колегія погоджується з правомірною позицією апеляційного господарського суду, що як випливає зі змісту п. 4.4. зазначеного договору, сторони погодили банківський тариф за оплату послуг при здійсненні переказів в безготівковій формі з поточного рахунку забудовника на рахунки контрагентів останнього при розрахунках за правочинами, пов'язаними з фінансуванням будівництва, які не можуть бути тотожними послузі управителя з перерахування коштів на фінансування будівництва.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. у справі № 910/9447/14 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя В.І. Саранюк

Суддя С.С. Самусенко