Постанова ВГСУ від 21.06.2016 року у справі №910/8812/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 910/8812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Мамонтової О.М.,за участю представників: позивачаГадяцька Г.О., представник, відповідачаЧеревко С.А., представник, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2016у справі№ 910/8812/15 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрекс Трейдінг Сінгапур"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД",третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ХФБ "Біокон",простягнення 11 511,01 доларів США, що еквівалентно 269 933,18 грн,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медрекс Трейдінг Сінгапур" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" основної заборгованості в розмірі 10241,41 долар США, 3% річних у розмірі 1190,25 доларів США, штрафу у розмірі 79,35 доларів США, а всього 11511,01 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України становить 269933,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрекс Трейдінг Сінгапур" основну заборгованість за контрактом купівлі-продажу № MLS-104/2009 від 01.07.2009 у розмірі 10241,41 долар США та 3% річних у розмірі 884,69 долари США, а всього 11126,10 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за курсом НБУ на дату прийняття рішення становить 267693,97 грн, а також судовий збір у розмірі 5398,66 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ТОВ "Рейнбо-ЛТД" (покупець), "Мега Лайфсайенсіс Пті Лтд" (вантажовідправник) та ТОВ "Медрекс Трейдінг Сінгапур" (продавець) 01.07.2009 було укладено контракт купівлі-продажу №MLS-104/2009 (далі - Контракт) та додаткові угоди до нього: № 1 від 30.11.2009, №2 від 28.12.2009, №3 від 20.01.2010, №4 від 26.02.2010, №5 від 26.03.2010.

01.07.2009 між ТОВ "Медрекс Трейдінг Сінгапур" та ТОВ "ХФБ "Біокон" була укладена Зовнішньоекономічна угода на консигнаційних умовах №MTS-10/2009 (далі - Угода), за якою позивачем задіяно митно-ліцензійний склад для розміщення товарних запасів, а також замовлено послуги третьої особи щодо поставки фармацевтичної, а також діагностичної, косметичної, санітарно-гігієнічної і аналогічної продукції, яку позивач продає своїм клієнтам на території України.

Відповідно до п. 6.2 п. 6 контракту продукція поставляється частинами у відповідності зі специфікації поставок, що надаються покупцем продавцю у формі письмового замовлення не пізніше за 30 днів до дати відвантаження.

На виконання умов Контракту та Угоди відповідно до Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 третьою особою від імені позивача поставлено відповідачу продукцію на підставі розпорядження на відвантаження препаратів №334 від 15.02.2011 за 4 найменуваннями на загальну суму 27369,00 доларів США, а саме: Гілоба капсули по 40 мг №30 у блістерах 010133-392705 - 918 упаковок на суму 5049,00 доларів США; Ліволін форте (капсули) №30 у блістерах 10110F-392803 - 2700 упаковок на суму 11340,00 доларів США; Барол 10 капсули кишковорозчині по 10 мг № 30 у блістерах BAL0106-856226 - 720 упаковок на суму 1980,00 доларів США; Барол 20 капсули кишковорозчині по 20 мг №30 у блістерах BAL0253-856309 - 2250 упаковок на суму 9000,00 доларів США.

Посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Контракту в частині оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11511,01 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України становить 269933,18 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій встановили, що поставка Гілоба капсул по 40 мг №30 у блістерах Серії №010133 у кількості 11109 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом №INV-E-2010110046 від 29.11.2010, Вантажно-митною декларацією №100000026/2011/392705 від 14.01.2011 (товар №4), Міжнародною товарно-транспортною накладною №345, Сертифікатом походження виробника замовлення №IC2010-0114588 від 07.12.2010, оригінальною транспортною накладною №ТН 1339149 від 06.12.2010, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка капсул Ліволін форте № 30 у блістерах Серії № 10110F у кількості 9980 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом №INV-E-2011020004 від 03.02.2011, Вантажно-митною декларацією №100130001/2011/392803 від 16.02.2011 (товар №2), Авіавантажною накладною №870-01282201 від 10.02.2011, Сертифікатом походження виробника замовлення № IC2011-0014373 від 11.02.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка капсул кишковорозчинних Барол 10 по 10 мг №30 у блістерах Серії № BAL0106 у кількості 13140 упаковок на адресу третьої особи підтверджено Інвойсом №INV-TR2010040007 від 23.04.2010, Вантажно-митною декларацією №100000031/2010/856226 (товар №1) від 07.05.2010, Сертифікатом походження виробника замовлення №3740 від 22.04.2010, Авіавантажною накладною №114-36617033 від 01.05.2010, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка капсул кишковорозчинних Барол 20 по 20 мг №30 у блістерах Серії №BAL0253 у кількості 13666 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом №INV-TR2010060008 від 10.06.2010, Вантажно-митною декларацією №100000026/2010/856309 (товар №1) від 17.06.2010, Сертифікатом походження виробника замовлення 9265 від 01.06.2010, Авіавантажною накладною №514-00473491 від 10.06.2010, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 розділу ІV Угоди на вимогу позивача третьою особою здійснено поставку продукції з товарних запасів відповідачу.

На підтвердження поставки продукції третьою особою на адресу відповідача позивач до позовної заяви надав: копію Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011; копію вантажно-митної декларації №100140001/2011/001674 від 24.02.2011; копію накладної для одержувача №16025 від 14.02.2011, яка підписана уповноваженою особою відповідача; копію довіреності №1294, що підписана та скріплена печаткою відповідача, якою підтверджено рішення керівника ТОВ "Рейнбо-ЛТД" про уповноваження особи на одержання цінностей від ТОВ "ХФК "Біокон".

За оцінкою судів попередніх інстанцій зазначених вище документів, долучених до матеріалів справи, позивачем доведений, а відповідачем не спростовано факт поставки товару за Інвойсом № INV-M-201102012 від 15.02.2011. Сума поставки згідно Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 складає 27369 доларів США.

У відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до п.п.3.2. п.3 Контракту оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

В п.п.3.4. п.3 Контракту сторони обумовили, що покупець оплачує 100% товару за безготівковим розрахунком на банківський рахунок продавця протягом 45 днів з моменту поставки товару.

При цьому згідно з п.п.6.3. п.6 Контракту датою поставки продукції вважається дата митного очищення продукції.

Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту митного очищення продукції (п.5.1. Контракту).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кінцевий строк оплати Продукції визначений 11 квітня 2011 року.

Водночас відповідач за поставлену третьою особою від імені позивача продукцію згідно Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 розрахувався частково. Так, за наданими копіями зворотних накладних CRN/35MTS/11 від 30.04.2011, CRN/61MTS/11 від 30.06.2011, CRN/91MTS/11 від 30.09.2011 та копією банківської виписки № 0001-018937-01-1 від 28.05.2014 банківським платежем за референсом № 0016IT4384834 оплата відповідачем здійснена частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 10241,41 долар США.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не прийнято судами з огляду на норми статті 264 Цивільного кодексу України.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз`яснено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останньої є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судами встановлено, що відповідачем частково була здійснена проплата поставленого товару по Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 на загальну суму 10000 доларів США, що підтверджується банківської випискою № 0001-018937-01-1 від 28.05.2014, копія якої, в тому числі із перекладом на українську мову, наявна в матеріалах справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок господарських судів про те, що здійснення відповідачем на рахунок позивача платежу з посиланням на Інвойс № INV-M-201102012 від 15.02.2011 та Контракт купівлі-продажу № MLS-104/2009 від 01.07.2009 свідчить про переривання строку позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України, а тому є правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10241,41 долар США.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений в сумі 10241,41 долар США, місцевий господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку про правомірне нарахування 3% річних у розмірі 884,69 доларів США.

Водночас суди правильно відмовили у задоволенні вимоги про стягнення штрафу за спливом спеціального строку позовної давності.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки банківської виписки № 0001-018937-01-1 від 28.05.2014, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України