ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 910/29270/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.04.2016у справі№ 910/29270/15 Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"простягнення 4656,57 грн.за участю представників: позивачане з'явився відповідачаКрасій Г.Д. - предст. дов. від 31.12.2015

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в розмірі страхового відшкодування 4656,57 грн. (різниці між виплаченої позивачем суми 14042,59 грн страхувальнику за договором добровільного страхування та здійсненого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 8386,02 грн). Позов обґрунтовано приписами статей 993, 1187 Цивільного кодексу України статті 27 Закону України "Про страхування", що передбачають перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав недоведеності позовних вимог; вказав, що розрахунок заявленої йому до виплати суми страхового відшкодування в розмірі 14042,59 грн було здійснено без врахування статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням суми коефіцієнту зносу транспортного засобу, який визначається відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092; відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування має здійснюватись у розмірі шкоди, оціненої страховиком; оцінена шкода у розмірі 8386,02 грн сплачена позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (судді: Рябуха В.І. - головуючий, Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) вказане рішення залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди помилково застосували до спірних правовідносин Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказані правовідносини мають регулюватися положеннями статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, що не передбачають зобов'язання страховика визначити розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, а тим більше розрахунком відповідача, який не є суб'єктом оціночної діяльності; суди не врахували, що обсяг відповідальності відповідача визначається, виходячи з розміру фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування, а не розміром, наведеним у звіті про оцінку, разом з тим, суди застосували Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 без вчинення оціночних процедур; суди в порушення статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, відповідно до якого особа, яка виплатила страхове відшкодування, має право зворотної вимоги до винної особи на суму страхового відшкодування у межах фактичних затрат.

Позивач не скористався, встановленим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Відповідач відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Представництво АС "Олайнфарм" (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 1336651-02-10-01 (далі - договір), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Пунктом 4.1.1 договору до страхових випадків віднесено, зокрема, дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 60458689, 24.03.2015 в м. Київ по вул. Автозаводській, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 (під керуванням водія ОСОБА_7) та транспортного засобу Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 (під керуванням власника ОСОБА_8).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 756/4288/15 притягнуто ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього штраф на користь держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

31.03.2015 Представництво АС "Олайнфарм" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" з заявою про виплату страхового відшкодування за договором. За звітом від 16.04.2015 № 6598-70, складеним Київським представництвом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 14042,59 грн.

17.04.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" склало страховий акт № 1104-02 за договором, відповідно до якого подія, що сталась 24.03.2015, кваліфікована як страховий випадок, прийнято рішення про виплату страхувальнику, Представництву АС "Олайнфарм" страхового відшкодування в сумі 14042,59 грн. 17.04.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" виплатило Дочірньому підприємству "Авто-Київ" страхове відшкодування в сумі 14042,59 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 17.04.2015 № 4113.

Згідно з актом виконаних робіт від 30.06.2015 № АКТО1501054 ДП "Авто-Київ" виконано роботи, встановлено запчастини та використано матеріалів на транспортний засіб Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1, на суму 14042,59 грн.

Суди також встановили, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/2636640 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес". За полісом АІ/2636640 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50000 грн, а франшиза - 1000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.06.2015 на суму 14042,59, натомість, відповідач задовольнив вказану вимогу в розмірі 8386,02 грн,; позивач просить суд стягнути з відповідача залишок несплаченого страхового відшкодування в сумі 4656,57 грн (14042,59 грн - 8386,02 грн - 1000 грн (франшиза).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що питання розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, визначається із застосуванням правових механізмів, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", як спеціального у даних правовідносинах.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також вказав, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності та в межах, визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", а доводи позивача про визначення меж відповідальності відповідача, виходячи з розміру суми, виплаченої позивачем за договором добровільного страхування, є безпідставними; суд відхилив посилання на постанову Верховного Суду України від 16.04.2015 у справі № 3-50гс15, як такої, що стосується іншого предмету спору. Перевіряючи обґрунтованість наданого позивачем розрахунку, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не надав доказів у підтвердження розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1; натомість відповідачем до матеріалів справи долучено звіт про оцінку від 24.08.2015 № 240815-1, складений фізичною особою ОСОБА_9 (суб'єкт оціночної діяльності).

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати як із договорів та інших правочинів так і з завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За приписами статті 6 Закону України "Про страхування" страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком, є добровільним страхуванням; в межах добровільного страхування може бути застраховано, зокрема, наземний транспорт за договором майнового страхування. У випадку настання страхового випадку у страховика за договором страхування виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування"); страховим відшкодуванням законодавець визначає страхову виплату, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Суди встановили, а позивач не заперечує, що ним здійснено виплату 14042,59 грн страхувальнику за договором добровільного страхування, тобто, виконано свій обов'язок перед стороною договору.

Згідно з частиною другою статті 512, статтею 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, а страховик виступає замість потерпілого в порядку правонаступництва.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Як зазначалось вище, особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, визнано власника транспортного засобу Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8, чия цивільно-правова відповідальність застрахована ПрАТ "СК "Юнівес" відповідно до поліса №АІ2636640 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Системний аналіз положень вказаного вище Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик бере на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто бере на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, відповідач є собою, відповідальною за завдану в даному випадку шкоду відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика).

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що, визначаючи розмір позовних вимог, позивач виходив з розміру фактично виплаченого ним потерпілому страхового відшкодування за договором добровільного страхування, виходячи з рахунку-фактури щодо вартості відновлювального ремонту, акта виконаних робіт, даних страхового звіту та вірно вказали, що позивач є правонаступником потерпілого, виходячи з розміру фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування, але в межах вимог потерпілого до винної чи відповідальної за винного особи; наданий позивачем розрахунок не відповідає законодавчо встановленому порядку та спростовується наявним у матеріалах справи звітом про оцінку.

Таким чином, з'ясовуючи обсяг правонаступництва позивача у спірних правовідносинах, суди не порушили приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" та вірно застосували у цих правовідносинах положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також суд апеляційної інстанції вірно відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 16.04.2015 у справі № 3-50гс15, як такої, що стосується іншого предмету спору та виходить з природи правовідносин сторін як регресу; за правовим висновком постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 910/22731/14 у зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика в порядку правонаступництва переходить право вимоги у деліктному зобов'язанні, що також вірно встановили та врахували суди.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 у справі № 910/29270/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова