ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 910/28812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Д. Кривди, К. Круглікової,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київгаз"на постановувід 28.04.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/28812/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"простягнення 690 708,38 грн, у судове засідання прибули представники:позивачаСидоренко А.С. (дов. від 18.04.2014),відповідачаГорова В.А. (дов. від 21.12.2015 № Д-69/15), Рижий В.І. (дов. від 03.06.2016),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 690 708,38 грн, з яких 115 118,06 грн 3% річних та 575 590,31 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 (суддя О. Мандриченко), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 (колегія суддів: Ю. Михальська, Б. Отрюх, А. Тищенко), позов задоволено частково: присуджено до стягнення 562 574,73 грн пені, 112 689,78 грн 3 % річних. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

30.03.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" укладений Договір купівлі-продажу природного газу №14/2623/12-Н (далі-Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (пункт 1.2 Договору).

У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві в період з 01.02.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 288 410 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 3.1 Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі, після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 3.5 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печатками покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За змістом пункту 11.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє у частині поставки газу - до 31.12.2012, у частині розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов укладеного Договору позивачем була здійснена поставка природного газу на загальну суму 87 168 958,53 грн.

При цьому, акт приймання-передачі природного газу за березень 2012 року підписаний позивачем лише 30.06.2012, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.5 Договору.

За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами Договору, а тому, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 Договору, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та пеню, розраховану в порядку пункту 6.2 Договору (з 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати у розмірі 575 590,31 грн, а також 115 118,06 грн 3 % річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що для встановлення факту його прострочення у виконанні грошових зобов'язань за Договором визначальним є момент підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу та їх повернення відповідачу та наголошує на тому, що такі акти підписувалися позивачем із значною затримкою.

Встановивши наведені вище обставини справи, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Пунктом 6.1 Договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Згідно з пунктом 3.4 Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту пункту 6.1 цього Договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача про зворотне.

Отже, пункт 6.1 Договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Прострочення грошового зобов'язання відповідача за Договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.

Умови Договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 30-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу, а тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

З огляду на викладене, обставини прострочення підписання позивачем актів за березень 2012 року та їх несвоєчасне повернення відповідачу не позбавляє його обов'язку оплати планового обсягу отриманого природного газу за кожний місяць.

Крім того, у пункті 4.1 Договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

У зв'язку з зазначеним, акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем акта за березень 2012 року.

При цьому, з огляду на вищевикладене, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Посилання відповідача на те, що Акт приймання-передачі природного газу за березень 2012 року не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що саме у період, зазначений в цьому акті, позивач був власником природного газу і мав право продати газ, вимагати оплати за нього та нараховувати штрафні санкції за невчасне виконання грошового зобов'язання не приймаються до уваги, оскільки підписавши вказаний Акт відповідач фактично погодив той факт, що газ йому передано саме позивачем у відповідності до умов Договору.

Виходячи зі змісту пункту 3.1 Договору, момент переходу права власності на товар не залежить від дати підписання актів приймання-передачі.

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних є обґрунтованими, однак, з огляду перерахунок зазначених вимог, який здійснений з урахуванням виключення дня платежу з періоду прострочення, до стягнення підлягає пеня у розмірі 562 574,73 грн та 3 % річних у розмірі 112 689,78 грн.

Відповідачем заявлене клопотання про зменшення пені, однак наведені ним обставини не є винятковими у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідач належних та допустимих доказів дійсної наявності фінансових ускладнень у своїй діяльності не надав. Водночас, слід врахувати фінансово-економічне становище позивача та його роль із забезпечення населення, бюджетних установ та комунальних споживачів природним газом за цінами, що встановлюються державою.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги частково.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, з урахування здійсненого ними перерахунку заявлених сум, задовольнили позов з посиланням на те, що підписання позивачем акта приймання-передачі газу за березень 2012 року 30.06.2012 не впливає на визначений Договором обов'язок відповідача оплати за поставлений у березні 2012 газ до 30.04.2012.

Водночас, судами зазначено про відсутність підстав для зменшення заявленої позивачем суми пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок судів попередніх інстанцій.

Так, згідно з пунктом 3.5 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печатками покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу. Тобто, обсяги спожитого газу визначаються покупцем. При цьому, пунктом 6.2 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи вказане, у спорі, що є предметом розгляду у даній справі, порушення позивачем строку підписання акта приймання-передачі природного газу за березень 2012 року не оцінюється підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строку оплати за газ, визначеного пунктом 6.2 Договору.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суми пені та 3 % річних, які нараховані внаслідок несвоєчасного розрахунку за газ, що поставлений у березні 2012 року, є лише складовою суми позовних вимог на ряду із заявленими сумами пені та 3 % річних, нарахованими за несвоєчасний розрахунок за газ, поставлений у квітні, травні, жовтні, грудні 2012 року, правомірність нарахування яких відповідачем не заперечується.

Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зменшення суми пені, з посиланням на недоведення відповідачем винятковості обставин, на які останній посилається, як на причину зменшення пені, а також на фінансово-економічний стан та роль Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", є обґрунтованими. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшення неустойки є правом суду.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 910/28812/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

К. Круглікова