ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 910/28383/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Мамонтової О.М.

суддів Борденюк Є.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача Мочинський А.Р. (дов. від 09.11.15р.)

розглянувши касаційну скаргу ПП "Кондитерський магазин" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.16р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16р.

у справі № 910/28383/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

до ПП "Кондитерський магазин", м. Київ

про стягнення 497000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.16р. у справі № 910/28383/15 (суддя Карабань Я.А.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16р. (головуючий Тищенко А.І., судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) вказане рішення скасовано, позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 497000 грн. безпідставно набутих коштів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.01.16р. та постанову від 19.04.16р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 92, 527, 1212 ЦК України, ч. 8 ст. 193 ГК України, ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.16р. розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мамонтова О.М., судді Борденюк Є.М., Круглікова К.С.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

07.09.12р. між ПП "Кондитерський магазин" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1, за умовами якого орендодавець передав, а орендарі прийняли в рівних частках у строкове платне користування нерухоме майно (майно) - нежилі приміщення кафе загальною площею 143, 7 кв.м, що розташовані у АДРЕСА_2. Майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності.

Згідно п.2.1, орендарі вступають у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Місячна орендна плата складає 7000 грн. Орендна плата сплачується на підставі рахунків - фактури не пізніше 10-го числа поточного місяця (п. п. 3.1, 3.2).

Додатком № 3 сторони визначили, що з 01.02.15р. орендна плата становитиме 7700 грн.

Додатковою угодою № 1 від 07.09.12р. сторони погодили перелік ремонтних, дизайнерських робіт та використання рекламних засобів.

07.10.12р. між сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта оренди.

Відповідно п.11.1, договір оренди нежитлового приміщення укладається на строк 2 роки 11 місяців. Договір вважається автоматично пролонгованим, якщо жодна із сторін не попередила за 2 дні місяці до закінчення строку дії договору про його розірвання.

Згідно розписки від 17.09.12р., ПП "Кондитерський магазин" в особі генерального директора ОСОБА_4 отримало від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 80000 грн. за перший та останній місяці оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_3 за договором оренди № 2 від 07.09.12р.

В акті розрахунків з оренди згідно договору № 2 зазначено, що генеральним директором ПП "Кондитерський магазин" ОСОБА_4 отримано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 орендну плату в розмірі 40000 грн. за наступні місяці: 17.11.12 - 17.12.12, 17.12.12р. - 17.01.13р., 18.02.13-17.03.13р.; 33000 грн. - 19.04, 19.05, 19.06, 19.07 за договором № 2 та 7000 грн. - 19.04, 19.05, 19.06, 19.07 за договором № 1.

За копіями надрукованих розписок "ІНФОРМАЦІЯ_1" у період з жовтня 2014р. по вересень 2015р. фізичними особами отримані кошти на загальну суму 98000 грн. в "рахунок оренди приміщення".

Чинним рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.16р. у справі № 910/29486/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.16р., визнано недійсним договір оренди № 2 від 07.09.12р.(орендна плата - 40000 грн. на місяць) нежилих приміщень кафе загальною площею 143, 7 кв.м у АДРЕСА_2, укладений між ПП "Кондитерський магазин" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України.

04.11.15р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПП "Кондитерський магазин" про стягнення 497000 грн. безпідставно набутих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.16р. у справі № 910/28383/15 у позові відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16р. вказане рішення скасовано, позов задоволено повністю на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною першою ст. 286 ГК України визначено, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що 07.09.12р. між сторонами укладено договір оренди № 1 нежилих приміщень кафе у АДРЕСА_2 загальною площею 143, 7 кв.м, які були передані позивачу 07.10.12р. за актом приймання-передачі. Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.16р. у справі № 910/29486/15, що набрало законної сили 24.03.16р., договір оренди № 2 від 07.09.12р., укладений між сторонами, визнано недійсним.

Предметом даного позову є стягнення безпідставно набутих коштів у відповідності до ч.1 ст. 1212 ЦК України. Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог свідчать про передачу коштів відповідачеві в рахунок орендної оплати за договорами № 1 і № 2, останній визнано недійсним за рішенням суду від 14.01.16р. у справі № 910/29486/15 (що встановлено апеляційним господарським судом); грошові кошти в сумі 372000 грн. отримано директором ПП "Кондитерський магазин" за договором № 2, 28000 грн. - за договором № 1. Розписки на загальну суму 98000 грн. вірно не взято до уваги судом, оскільки вони не є належними доказами, підтверджуючими передачу коштів саме позивачем та одержання їх юридичною особою відповідача.

На думку колегії, апеляційний господарський суд правильного висновку місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів не спростував, відтак, необґрунтовано задовольнив позов. Крім того, невірно застосував при вирішенні спору ст.1213 ЦК України, якою врегульовано повернення в натурі безпідставно набутого майна.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення господарського суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП "Кондитерський магазин" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.16р скасувати повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 12.01.16р. у справі № 910/28383/15 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (73000, АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1 ) на користь ПП "Кондитерський магазин" (02225, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 31571400) 8946грн (вісім тисяч дев'ятсот сорок шість грн) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О. М. Мамонтова

Судді: Є. М. Борденюк

К. С. Круглікова