ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 07/273-04 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станціїна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016у справі№ 07/273-04 Господарського судуХарківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик"доВідкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станціїпростягнення 117821,69 грн.за участю представників: позивачане з'явився відповідачаГавкалюк В.В. - предст. дов. від 18.12.2015

ВСТАНОВИВ:

31.08.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетик" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції 110162,90 грн основного боргу за виконані підрядні роботи, згідно з договором № 5 від 08.04.2002 та витрати зі сплати судових витрат (з урахуванням уточнення до позовних вимог від 06.12.2004).

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на факт порушення господарським судом провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ "Центренерго" у зв'язку з чим просив суд зупинити провадження у даній справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2004 в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 110162,90 грн, держмито та витрати на забезпечення судового процесу; в решті позову провадження у справі припинено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2005 зупинено апеляційне провадження по справі № 07/273-04 до вирішення питання щодо включення позивача в реєстр кредиторів відповідача по справі № 15/76Б про банкрутство останнього.

30.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення провадження у цій справі, надавши до заяви докази затвердження реєстру вимог кредиторів. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 поновлено провадження у справі, та призначено її розгляд.

13.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулось до суду із заявою про припинення провадження у справі, з посиланням до вимог частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав розгляду позовних вимог позивача в межах розгляду справи про банкрутство.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати прийняту у справі постанову повністю і припинити провадження у даній справі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм процесуального права, а саме, суд в порушення вимог частини першої статті 4-5, пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв до уваги роз'яснень Вищого господарського суду України відповідно до абзацу 5 пункту 8.13 рекомендацій "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193 та пункту 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15, доводів скаржника та не припинив провадження у справі з підстав прийнятого господарським судом рішення, яке набрало законної сили, у справі про банкрутство відповідача, тобто спорі між тими ж сторонами та в тому числі, з того ж предмету спору і підстав (ухвала від 17.11.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б, відповідно до якої до вимог реєстру кредиторів була включена сума основного боргу у розмірі, заявленому до стягнення у даній справі - 110162,90 грн).

Відповідач усно в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.04.2002 ТОВ "Енергетик" (підрядник) та Зміївська ТЕС ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (замовник) уклали договір № 8 на підставі якого позивач в період з 08.04.2002 по 31.12.2002 виконав роботи по ремонту, налагодженню КІПіА Зміївської ТЕС та надав послуги по виготовленню запасних частини для приладів КІПіА, всього на загальну суму 172372,21 грн.

Зазначені роботи та послуги, у відповідності до пунктів 3, 4 договору прийняті відповідачем, що підтверджується складеними двосторонніми актами прийому виконаних робіт, однак, оплату виконаних робіт та послуг відповідач не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 117821,69 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 18 від 08.07.2004, в якому вимагав у семиденний строк сплатити заборгованість у сумі 117821,69 грн.

Факти виникнення боргу підтверджуються зазначеними вище актами приймання виконаних робіт. Станом на час розгляду справи, з урахуванням уточнень позовних вимог сума заборгованості, визначена двостороннім актом звірки станом на 01.11.2004, становить 110162,90 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.

Задовольняючи позов в частині стягнення 110162,90 грн. основного боргу, місцевий господарський суд вказав, що позивач підтвердив належним чином факт наявності заборгованості та її розміру на час розгляду справи з урахуванням зменшення суми, відповідно до погодженого сторонами акту звірки.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого суду виходячи з того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт та послуг, відтак, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу щодо Цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, місцевий господарський суд вірно та належно встановив істотні обставини справи, правильно застосував приписи чинного законодавства.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з встановленими обставинами та висновками місцевого господарського суду, зазначивши про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Судова колегія відзначає, що доводи касаційної скарги зводяться до процесуальних порушень судів попередніх інстанцій, оскільки місцевий господарський суд, на його думку, безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі та прийняв рішення по суті позову, а суд апеляційної інстанції не припинив провадження у справі за наявності відомостей про включення спірної суми до реєстру вимог позивача як кредитора у справі про банкрутство.

Судова колегія відзначає, що за підстави зупинення провадження у справі визначено статтею 79 Господарського процесуального кодексу України; відповідач, який просив зупинити провадження у справі на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (у разі неможливості розгляду справи), але не навів у своєму клопотанні жодних доводів та доказів, з яких вбачалась би об'єктивна неможливість для суду розглянути справу.

За результатами розгляду касаційної скарги апеляційна інстанція має право, зокрема скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково (стаття 103 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду наведені в статті 104 Господарського процесуального кодексу України, ними є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права (якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення).

Суд апеляційної інстанції не встановив наявності наведених вище підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, в зв'язку з чим вірно відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

Скаржник в обґрунтування підстав для скасування судових рішень та припинення провадження у справі посилається на обставини, доказів існування яких на час прийняття рішення місцевим господарським судом матеріали справи не містять, відтак, судова колегія погоджується, що підстави для скасування судових рішень та припинення провадження у справі відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 у справі №07/273-04 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2004 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова