Постанова ВГСУ від 21.04.2016 року у справі №920/1431/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 920/1431/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідача),суддівГоголь Т.Г., Алєєвої І.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А0215 (Командування Повітряних сил Збройних Сил України)на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.15у справі№920/1431/15 Господарського суду Сумської областіза позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1)Міністерства оборони України; 2) Військової частини А0215.доДержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"простягнення 13 480,94 грнУхвалою Вищого господарського суду України від 09.03.16, винесеною у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Швець В.О., розгляд касаційної скарги призначено на 17.03.16. У судовому засіданні 17.03.16 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги та продовжено строк її розгляду до 21.04.16.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.16 №08.03-04/1302 призначено автоматичну зміну складу суддів у зв'язку з перебування судді Швеця В.О. на лікарняному, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Алєєва І.В.

У судовому засіданні 21.04.16 взяли участь представники:

від прокуратури: Коркішко В.М. - прокурор ГПУ посв. №027484;

від позивача - 1: Калюжний А.П. - за дов. від 30.12.15;

від позивача - 2: Кучинський О.А. - за дов. від 19.01.16;

від відповідача: Колесников І.Г. - за дов. від 30.12.15.

Військовим прокурором Вінницького гарнізону Центрального регіону України в серпні 2015 року заявлений позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення з відповідача на користь Військової частини А0215 13 480,94 грн пені за прострочення на 11 днів виконання зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 21.11.14 №289/14. Позов обґрунтовано приписами статей 530, 612 Цивільного кодексу України, статей 218, 230-232 Господарського кодексу України та умовами договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.10.15, ухваленим суддею Моїсеєнко В.М., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд визнав, що акт приймання послуг складений командиром військової частини А2595 саме 15.12.14 та затверджений з боку відповідача вчасно - 15.12.14. З боку замовника акт підписаний із запізненням - 25.12.14, без зауважень щодо дати його складання та щодо наявності будь-яких недоліків. При цьому, приймально-здавальний акт літального апарату від 15.12.14, акт інвентаризації від 15.12.14 №7 та інвентаризаційний опис до нього, наряд від 15.12.14 №120/73, акт приймання послуг від 15.12.14 свідчать про те, що відповідач вчасно виконав доручену йому роботу та у встановлений договором строк передав її результати. Суд керувався приписами статей 526, 610, 614, 837 Цивільного кодексу України, статей 193, 219 Господарського кодексу України, 32-34 43 Господарського процесуального кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пелипенка Н.М. - головуючого, Івакіної В.О., Камишевої Л.М., постановою від 17.12.15, перевірене рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу Військової частини А0215 - без задоволення. Суд підтримав висновки першої інстанції та установив, що у позові помилково здійснено нарахування суми позову, виходячи із вартості послуг у 1 225 540,06 грн, встановленої додатковою угодою до договору від 29.12.15 укладеною вже після виконання відповідачем послуг та затвердження результатів такого виконання замовником.

Військова частина А0215 (Командування Повітряних сил Збройних Сил України) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник посилається на те, що судами не взято до уваги, що відповідно до умов пункту 5.10 договору від 21.11.14 №289/14 днем складання акта приймання робіт є саме дата його затвердження - 25.12.14. Свої вимоги Командування обґрунтовує приписами статей 627, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Від Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" отримано відзив на касаційну скаргу у якому Підприємство просить рішення та постанову залишити без змін з мотивів викладених у оскаржуваних судових актах, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України, Міністерства оборони України відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Судами обох інстанцій при розгляді справи установлено, що між Військовою частиною А0215, як замовником, та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", як виконавцем, 21.11.14 був укладений договір №289/14 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого, виконавець зобов'язався надати послуги зазначені у Специфікації, а саме: дообладнання вертольоту Мі-24П №3532432826249 під використання окулярів нічного бачення, у термін до 15.12.14. Відповідно до пункту 5.2 договору місцем надання послуг є виробничі площі виконавця. Відповідно до пункту 3.1 договору, сума цього договору становила 1 238 217,40 грн. Крім того, сторони уклали додаткову угоду від 29.12.14 №1 до договору, відповідно до якої внесли зміни до пункту 3.1 договору виклавши його у наступній редакції: "Сума цього договору становить 1 225 540,06 грн, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 204 256,68 грн.". Вказаною додатковою угодою викладена у новій редакції і Специфікація послуг, відповідно до якої вартість послуг визначено у сумі 1 225 540,06 грн, термін виконання - до 15.12.14 за письмовим повідомленням замовника. Згідно з пунктом 6.1.2 договору від 21.11.14 приймання наданих послуг підтверджується оформленням приймально-здавального акта літального апарату та актом приймання послуг. Згідно з пунктом 5.6 договору виконавець зобов'язався не пізніше ніж за 10 діб до фактичної готовності завершення виконання послуг письмово повідомити замовника - командира Військової частини А0215, про готовність завершення виконання послуг, який організовує приймання послуг. Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що після завершення надання послуг виконавець зобов'язаний оформити робочу та пономерну документацію виробів та зробити відповідні записи у формулярі виробу (паспортах комплектуючих виробів), після чого послуги повинні бути засвідчені відділом технічного контролю виконавця та представником Військового представництва. Якість послуг підтверджується посвідченням Військового представництва. Відповідно до пункту 5.9 договору після надання послуг, крім затвердження приймально-здавального акта літального апарату представником замовника - командиром військової частини, що зазначено в наряді служби забезпечення замовника, оформлюється акт приймання послуг, який затверджується виконавцем та замовником. Замовник затверджує акт приймання послуг за наявності висновку Військового представництва щодо фактичних витрат на виконання послуг згідно з пунктом 3.6 договору та посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність наданих послуг вимогам зазначеним у договорі щодо якості послуг. Пунктом 5.10 погоджено, що датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акта приймання послуг замовником та Приймально-здавального акта літального апарату представником замовника - командиром військової частини, що зазначена в наряді служби забезпечення замовника і акта інвентаризації виконавцем з відповідним засвідченням Військового представництва, згідно з пунктом 5.8 договору. Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання, зазначеного у пунктах 2.4, 5.1 договору та Специфікації послуг, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Як установлено обома судами, позов обґрунтовано тим, що акт приймання послуг затверджено командиром Військової частини 25.12.14, відтак відповідач є таким, що прострочив терміни виконання послуг на 11 днів, отже відповідно до пункту 7.2 договору з нього підлягає стягненню пеня у сумі 13 480,94 грн. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 626 названого Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 837 цього ж Кодексу унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Отже, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику. Ураховуючи, що за умовами договору від 21.11.14 №289/14 відповідач здійснив дообладнання вертольоту Мі-24П №3532432826249 під використання окулярів нічного бачення і після виконання цієї роботи передав позивачеві дообладнаний літальний апарат, тобто у вигляді певного матеріалізованого результату своєї праці, суди попередніх інстанцій правомірно визначили правовідносини сторін за даним правочином, як за договором підряду. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 названого Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - неналежне виконання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет зобов'язання. Залежно від змісту відповідного обов'язку невиконання зобов'язання може полягати у тому, що боржник не передав річ, не виконав роботи, не надав послуги, не сплатив гроші тощо. Основною метою і результатом виконання боржником свого обов'язку є задоволення потреб кредитора. Тобто під невиконанням зобов'язання розуміється неодержання кредитором виконання обов'язку боржника. Неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом. Тобто при неналежному виконанні зобов'язання може мати місце недодержання умов щодо кількості, якості, асортименту товару, якості виконаної роботи чи наданої послуги, розміру оплати, строку, способу або місця виконання тощо. Отже, виходячи із положень вказаних вище норм та ураховуючи умови укладеного між сторонами договору, застосування до особи відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій здійснюється виключно в разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до приписів статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 2 статті 231 названого Кодексу у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Судами при розгляді справи установлено, що відповідач станом на 15.12.14 послуги з дообладнання вертольоту МІ-24П №3532432826249 під використання окулярів нічного бачення виконав належним чином у встановлений договором строк - 15.12.15. Між сторонами було складено приймально-здавальний акт літального апарату від 15.12.14, відповідно до якого Військова частина А2595, на підставі пункту 11.3 договору, прийняла літальний апарат МІ-24П №3532432826249. Між сторонами було складено акт інвентаризації від 15.12.14 №7 та інвентаризаційний опис до нього, підписаний з боку замовника Військовим представництвом №621 з метою визначення складових частин, комплектуючих виробів, приладів, деталей. Суди також установили, що акт приймання послуг від 15.12.14, оформлений представником замовника - командиром військової частини А2595 15.12.14 і підписаний з боку відповідача також 15.12.14. Отже суди установили, що за нарядом від 15.12.14 №120/73 відновлене (дообладнанне) військове майно прийняв представник Військової частини А2595 саме 15.12.14, проте затверджено замовником спірний акт було лише 25.12.15. Відтак, ураховуючи установлене судами попередніх інстанцій, суд погоджується, що матеріалами справи доведено належне виконання зобов'язання відповідачем у строк передбачений умовами договору. Доводи скаржника про те, що зобов'язання відповідача можуть вважатися виконаними виключно з дати затвердження замовником актів приймання послуг, а не фактичного їх прийняття, колегією суддів відхиляються, оскільки як за змістом законодавчих приписів, що регулюють спірні правовідносини, так і за умовами укладеного між сторонами договору, зобов'язанням виконавця є проведення робіт в узгоджених сторонами обсягах, якості та у визначені строки, що й було здійснено відповідачем. Приймання вказаних робіт та їх оплата є зобов'язаннями замовника, якими, за обставин відсутності зауважень до обсягу та якості виконаних робіт у обумовлений сторонами договору строк, кореспондує відповідне право виконавця на винагороду. При цьому, недотримання процедури реалізації вказаного права внаслідок несвоєчасного затвердження акта приймання послуг саме замовником, який, з посиланням на умови пунктів 3.3, 5.8, 5.9 договору, здійснює таке затвердження при установленні відповідності вартості наданих послуг договірній ціні, проведення інвентаризації майна та інших матеріальних цінностей переданих виконавцю, наявності висновку Військового представництва щодо витрат на виконання послуг, не є підставою для стягнення з відповідача, як з виконавця робіт, пені за несвоєчасне їх виконання, адже, як вже зазначалось вище, така відповідальність застосовується виключно за порушення зобов'язання. Крім того, судами установлено, що акт інвентаризації №7 та інвентаризаційний опис до нього були підписані з боку замовника Військовим представництвом №621 15.12.14. Відтак, Військовою частиною не доведено, що саме 11 діб необхідно для затвердження спірного акта. Виходячи з того, що судами обох інстанцій, на підставі належних і допустимих доказів, установив усі обставини справи, які входять до предмета доказування при вирішенні даної категорії спору, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання у заявленому розмірі визнається правомірним. Згідно з приписами статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України