ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 916/3787/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіДанилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 рокуу справі№ 916/3787/15Господарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Одесипростягнення 690 205, 93 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі за текстом - ПАТ "Одесагаз") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси про стягнення з відповідача 7 748, 51 грн. 3 % річних, 155 348, 69грн. пені, 170 609, 23 грн. інфляційного збільшення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2015 у справі № 916/3787/15 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на користь ПАТ "Одесагаз" пеню у сумі 155 348, 69 грн., 3 % річних у сумі 7 748, 51 грн., інфляційне збільшення у сумі 170 609, 23 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 10 353, 09 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2015 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі № 916/3787/15 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2015 у справі № 916/3787/15 змінено в частині стягнення пені та викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (65014 м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284, р/рахунок № 35217001000394 №3522220100039 в ГУДКСУ в Одеській області ) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р № 26001121611 в ПАТ "Марфин банк" МФО 328168) пеню у сумі 77 674 (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривень 35 копійок, 3 % річних у сумі 7 748 (сім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 51 копійки, інфляційні витрати у сумі 170 609 (сто сімдесят тисяч шістсот дев'ять) гривень 23 копійки, витрати по сплаті судового збору у сумі 10 353 (десять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 09 копійок. В решті позову відмовити."

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 916/3787/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України", ст. ст. 1, 3, 12, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою від 28.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2016 року № 08.03-04/1071, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. та перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Одеської області № 916/3787/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.04.2016 року у справі № 916/3787/15, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. та перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Данилова Т.Б.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.02.2015 ПАТ "Одесагаз" (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (Споживач) уклали договори на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів № 008409/1-БТ(2015), № 008409/2-БТ(2015), № 008409/3-БТ(2015), № 008409/4-БТ(2015).

Відповідно до умов договорів Постачальник зобов'язався надати Споживачу послуги з постачання та транспортування газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Положеннями п. п. 4.8, 4.10.. вказаних Договорів сторони узгодили, що облік газу ведеться згідно "Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання", ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу Споживачем здійснює Постачальник.

Споживач зобов'язується щомісячно в період з 30(31) числа поточного місяця по 2 число наступного місяця з'явитись до Постачальника для оформлення місячного акту прийому-передачі природного газу, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів).

Згідно п. п. 5.1., 5.6. Договорів розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ)

Оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов Договору № 008409/1-БТ (2015) Постачальник поставив споживачу за період з лютого по квітень 2015, а споживач прийняв природний газ обсягом 50, 001 тис. м. кубічних газу на суму 460 023, 50 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

На виконання умов Договору № 008409/2-БТ (2015) Постачальник поставив споживачу за період з лютого по квітень 2015, а споживач прийняв природний газ обсягом 36,748 тис. м. кубічних газу на суму 343 025, 84 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

На виконання умов Договору № 008409/3-БТ (2015) Постачальник поставив споживачу за період з лютого по червень 2015, а споживач прийняв природний газ обсягом 48, 782 тис. м. кубічних газу на суму 466 407, 89 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

На виконання умов Договору № 008409/4-БТ (2015) Постачальник поставив споживачу за період з лютого по червень 2015, а споживач прийняв природний газ обсягом 54, 222 тис. м. кубічних газу на суму 506 464, 76 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

Проте, як встановлено судами, відповідач не виконував умови договорів, а саме не проводив у повному обсязі оплату за використаний природний газ, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з лютого по червень 2015 у сумі 356 499, 50 грн., яку відповідачем у ході розгляду справи було сплачено повністю.

Так, судами встановлено, що основну заборгованість відповідач сплатив, але з порушенням строків щомісячних оплат.

З огляду на викладене, позивач (з урахуванням останніх уточнень) просив суд стягнути з відповідача 7 748, 51 грн. 3 % річних, 155 348, 69 грн. пені, 170 609, 23 грн. інфляційного збільшення.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій перевірено розрахунки позивача та встановлено, що вони є вірними.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і Вищий господарський суд, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 170 609, 23 грн. інфляційних втрат та 7 748, 51 грн. 3 % річних.

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. Договорів у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нормою ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судами встановлено, що розрахунок розміру пені, заявлений до стягнення, 155 348, 69 грн., є арифметично вірним, однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку існують підстави для зменшення пені, які визначені приписами ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суду надане право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В контексті згаданої норми при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При стягненні штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З вищенаведених правових норм вбачається, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість зменшення розміру пені 50 %, з врахуванням того, що на час подання позову відповідач виконав основне зобов'язання за договором, сплатив вартість отриманого газу в повному обсязі та того, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси фінансується з Державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, причини виникнення заборгованості по договору, а також той факт, що відповідач є установою, яка незадовільно фінансується з державного бюджету, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування положення п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені до 77 674, 35 грн.

Необґрунтованою є вимога скаржника про скасування рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з посиланням на відсутність відповідного бюджетного фінансування з огляду на приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, де зазначено, що відсутність коштів у боржника не звільняє його від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання.

Стосовно посилань скаржника на невірне застосування ст. 7 Закону України "Про судовий збір" колегія суддів касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки у разі відмови позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом, сплачені суми судового збору не повертаються

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі № 916/3787/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 916/3787/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Т.Б. Данилова