ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 910/20793/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіДанилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 рокуу справі№ 910/20793/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"доКиївської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Дмуховський І.В. керівник,- відповідача:Дорошенко О.С. дов. № 225-КМР-720 від 09.03.2016,- третьої особи:Яковюк Л.Ю. дов. № 01-29-123 від 30.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" (далі за текстом - ТОВ "Ніко Інвест") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі за текстом - ПАТ "Київський річковий порт") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/20793/15 позовні вимоги задоволено: розірвано договір оренди земельної ділянки від 15.06.2005, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Ніко Інвест", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 910/20793/15 апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/20793/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 188 господарського кодексу України, ст. ст. 377, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 28.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Корсака В.А., Фролової Г.М., касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2016 року № 08.03-04/1073, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/20793/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.04.2016 року у справі № 910/20793/15, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Данилова Т.Б.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2005 Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Ніко Інвест" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 за № 1017/2427, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для експлуатації та обслуговування складських приміщень у розмірі 6 790 кв. м, кадастровий номер - 8000000000:85:316:0012, розташовану за адресою: вул. Набережно-Лугова, 4 у Подільському районі м. Києва.

Вказаний Договору , згідно п. 3.1., укладено на 15 років.

Положеннями п. 11.4. Договору сторони погодили, що припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 30.07.2008 ТОВ "Ніко Інвест" (продавець) та ПАТ "Київський річковий порт" (в минулому ВАТ "Київський річковий порт") (покупець) уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та за реєстровий в реєстрі за № 1255 відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність об'єкт нерухомості - будівля складу (літера "О"), площею 4 378, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: м Київ вул. Набережно-Лугова, 4.

30.07.2008 року ТОВ "Ніко Інвест" та ПАТ "Київський річковий порт" підписали акт приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 30.07.2008.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, 30.07.2008 року ТОВ "Ніко Інвест" звернулось до Київської міської ради з листом № 299 про припинення дії договору оренди земельної ділянки, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів, на підставі відчуження нерухомого майна, що розташовані на ній.

Листом № 07-387/49291 від 08.12.2008 Київською міською радою було відмовлено ТОВ "Ніко Інвест" в достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Ніко Інвест" у серпні 2015 року до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Ніко Інвест" від 15.06.2005.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Положеннями п. п. "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Також, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положеннями ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, згідно наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Разом із тим, нормами ст. 188 Господарського кодексу України закріплює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Вищий господарський суд України зазначає, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою і фактичне користування нею та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, наявні законні підстави для припинення земельних відносин сторін за договором оренди.

За таких обставин, оскільки умовами спірного договору оренди землі, а саме пунктом 11.4. Договору сторони передбачили, що припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, та в матеріалах справи містяться докази того, що позивач звертався до відповідача з листом № 299 про припинення дії договору оренди земельної ділянки, на підставі відчуження нерухомого майна третій особі, що розташовані на ній, та Київською міською радою було відмовлено ТОВ "Ніко Інвест" в достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки, та враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснює її новий власник - ПАТ "Київський річковий порт", попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2005, що був укладений між Київською міською радою та ТОВ "Ніко Інвест" в судовому порядку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 11/227, від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63, від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Необґрунтованими є доводи скаржника про те, що розірвання спірного договору потягне за собою нанесення збитків Київській міській раді у вигляді не отримання орендної плати за земельну ділянку з огляду на те, що як зазначалося вище Київська міська рада не позбавлена права укласти договір з новим власником нерухомого майна що знаходиться на спірній земельній ділянці - ПАТ "Київський річковий порт", відповідно до норм чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 910/20793/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/20793/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Т.Б. Данилова