ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 922/5066/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. (суддя Суярко Т.Д.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. (судді: Фоміна В.О., Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)у справі№922/5066/15 господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради до1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Графіка-Харків"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавного комунального навчально-виховного виробничого комплексу Дзержинського району провизнання недійсним договору, припинення зобов'язання та повернення майназа участю представників: від прокуратури Зарудяна Н.О., старший прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №000626 від 02.08.2012 р.від позивача не з'явилисьвід відповідача 1 не з'явилисьвід відповідача 2 не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Прокурор міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Графіка-Харків" про визнання недійсним договору оренди №2671 від 02.03.2006 р. (в редакції від 01.01.2012 р.), припинення зобов'язання за цим договором та повернення майна.

Так, за твердженнями прокурора, зазначений договір укладено з порушенням законодавства про освіту, оскільки законом забороняється передача в оренду приміщень навчальних закладів для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом.

В процесі судового розгляд вищевказаного позову до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Державний комунальний навчально-виховний виробничий комплекс Дзержинського району міста Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. у справі №922/5066/15 позовні вимоги задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсним договір оренди №2671 від 02.03.2006 р.;

- припинено зобов'язання за договором оренди №2671 від 02.03.2006 р. на майбутнє;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Графіка-Харків" звільнити нежитлові приміщення площею 225 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 1 (вартістю 682 450 грн. 00 коп.), та повернути їх Державному комунальному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району міста Харкова.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю факту передачі приміщення навчального закладу в оренду для використання, що не пов'язане з навчально-виховним процесом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. скасовано в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Графіка-Харків" повернути нежитлові приміщення Комунальному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району міста Харкова. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. у справі №922/5066/15 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд в цілому погодився з висновками господарського суду першої інстанції, однак зазначив, що судовим рішенням не може бути зобов'язано відповідача 2 повернути орендоване майно Державному комунальному навчально-виховному виробничому комплексу Дзержинського району міста Харкова, оскільки сторонами спірного договору є Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Графіка - Харків" (орендар), а балансоутримувачем спірного приміщення є Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заявник, зокрема, стверджує, що господарські суди неповно з'ясували обставини справи, а саме не надали належної правової оцінки тому факту, що в даному випадку об'єктом оренди є підвальне приміщення, яке не використовується у навчально-виховному процесі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.03.2016 р.

У судове засідання 21.03.2016 р. з'явився представник прокуратури.

Представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін та третьої особи.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №922/5066/15 вимоги про визнання недійсним договору оренди, припинення зобов'язань за даним договором та повернення орендованого приміщення.

Я встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.03.2006 р. між відділом освіти виконавчого комітету Дзержинської районної ради міста Харкова (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків" (орендар) укладено договір №2671 про оренду нежитлового приміщення (будівлі), за умовами якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 255,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 1. Майно знаходиться на балансі відділу освіти Дзержинської районної ради м. Харкова та належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору майно передається в оренду з метою використання під офіс - 235,6 кв.м. та місця спільного користування 19, 4 кв.м.

Надалі, рішенням Харківської міської ради "Про затвердження Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова" № 492/11 від 16.11.2011 р. визначено, що орендодавцем комунального майна, яке знаходиться в господарському віданні та оперативному управлінні комунальних підприємств (крім КП "Жилкомсервіс"), установ, організацій або яке закріплене за КП "Жилкомсервіс" під власні потреби, та загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне комунальне підприємство, установу, організацію є Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

У зв'язку із цим, 01.01.2012 р. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків" (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №2671/2006 від 02.03.2006 р., якою викладено цей договір в новій редакції.

На виконання умов даної додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків" передало за актом приймання - передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нерухоме майно, що є предметом договору, і в той же день, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало відповідне нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків", що також оформлено відповідним актом приймання - передачі нежитлового приміщення.

В подальшому, управління неодноразово погоджувало пролонгацію договору оренди від 02.03.2006 р., про що свідчать досліджені господарськими судами попередніх інстанцій листи №1879 від 20.12.2012 р., №2044 від 04.12.2013 р., №01-27/1969-14 від 08.12.2014 р.

Під час вивчення стану використання майна закладів освіти прокуратурою міста було виявлено факт, який за висновками прокурора свідчить про надання суб'єкту господарювання в оренду майна навчального закладу для цілей, не пов'язаних з навчальним процесом.

За таких обставин та з огляду на порушення інтересів держави в частині гарантування конституційного права громадян на освіту, Заступник прокурора міста Харкова звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах даної судової справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 вказаного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Вказане зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Разом з цим, відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Проте, в п. 2 ст. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №796 від 27.08.2010 р., визначено, що до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Таким чином, приймаючи рішення у справі №922/5066/15 господарські суди попередніх інстанцій мали встановити чи підлягає спірне приміщення використанню в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, а також чи не призвело передання даного приміщення в користування господарюючого суб'єкта до погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами, зокрема, встановлено, що нежитлові приміщення надавалися Товариству з обмеженою відповідальністю "Графіка - Харків" під розміщення офісу, однак, відповідно до пояснень директора навчального закладу на даний час використовуються орендарем під склад.

Отже, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, орендоване майно всупереч його цільовому призначенню використовується не для здійсненням освітньої діяльності.

При цьому, господарськими судами відхилено посилання третьої особи на скрутне матеріальне становище та на потребу у коштах, що надходять як орендна плата.

Крім того, суди визнали, що невикористання відповідного приміщення навчальним закладом не свідчити про неприланежність цього приміщення до об'єкту освіти.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено наявність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини та визначені нормами чинного законодавства межі перегляду судових рішень касаційною інстанцією, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає законним та обґрунтованим задоволення позову у справі №922/5066/15 в частині визнання недійсним договір оренди №2671 від 02.03.2006 р. та припинення зобов'язання за договором на майбутнє.

Одночасно, вірними є висновки апеляційного господарського суду про відмову в задоволення позовної вимоги про повернення майна особі, яка не є його власником, балансоутримувачем чи орендодавцем за договором.

В свою чергу, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як безпідставні та такі, що не спростовують правомірності висновків апеляційного господарського суду.

Отже, зважаючи на те, що господарським судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, господарський суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятої ним постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. у справі №922/5066/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк