ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 915/1207/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)та рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 (суддя Коваль Ю.М.) у справі№ 915/1207/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 66.939,94 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачівне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення 66.939,94 грн., з яких: 31.754,93 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів, 18.534,71 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 3.715,27 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, 12.935,03 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 у справі №915/1207/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015, позов задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 57.111,49 грн., з яких: 31.754,93 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 16.641,29 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 3.715,27 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 5.000,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду змінити в частині зменшення заборгованості з процентів за користування кредитом та пені та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 551, 1056-1 ЦК України, ст. 233 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку письмово повідомити позичальника про зміну відсоткової ставки, а також порушили вимоги ч. 1 ст. 624 ЦК України та безпідставно зменшили розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки умови, передбачені зазначеною статтею цивільного законодавства, на його думку, відсутні.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.02.2013 між ПАТ "КБ "ПриватБанк" (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Клієнт) було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно з якою ФОП ОСОБА_4 приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_4 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або ін.), що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до пп. 3.2.1.1 Умов видом кредиту є "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта.

Згідно з пп. 3.2.1.1.1 кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Підпункт 3.2.1.1.3 передбачає, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Згідно з пп. 3.2.1.1.9 у разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань, передбачених пп. 3.2.1.2.2.18 цього розділу Умов Банк збільшує відсоткову ставку на 1 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта, із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пп. 3.2.1.2.2.18, і дати початку нарахування підвищених відсотків.

Підпунктом 3.2.1.4.1 передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до пп. 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетованого сальдо до дати обнуління дебетованого сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнуління дебетованого сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягає обнулінню (пп. 3.2.1.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання (пп. 3.2.1.4.1.3 Умов).

Підпунктом 3.2.1.1.13 передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".

Відповідно до пп. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Зобов`язання Клієнта регламентуються пп. 3.2.1.2.2 та визначають обов`язок використовувати кредит на цілі, зазначені у пп. 3.2.1.1.1 розділу "Умов та правил надання банківських послуг", а також сплачувати відсотки з весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.

Також Клієнт зобов`язується повернути кредит у строки, встановлені пп. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.7.

Згідно з пп. 3.2.1.5.1 при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (3% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. В разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному у пп. 3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно з пп. 3.2.1.6.1 даний договір діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Коли відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 користувалася кредитуванням з банківського рахунку та дійсно отримала кредитний ліміт в розмірі 32.000,00 грн. з 24.12.2013, у розмірі 32.000,00 грн. з 02.03.2014, у розмірі 31.466,93 грн. з 02.03.2014, у розмірі 31.800,00 грн. з 03.03.2014, що підтверджено довідкою Банку від 04.09.2015 №08.7.0.0.0/150906143940 та випискою з особового рахунку підприємця.

Колегія суддів, з огляду на зроблені судами розрахунки, погоджується з висновком про обґрунтованість стягнення з боржника 31.754,93 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів, 16.641,29 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 3.715,27 грн. заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом та 5.000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

При цьому колегія суддів враховує посилання скаржника на те, що згідно з пп. 3.18.2.3.1 банк може повідомляти клієнта про зміну відсоткової ставки на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банка та клієнта.

Як встановлено судами, Банком було обрано 2-й спосіб повідомлення клієнта, що й підтверджується копією виписки від 05.06.2014. Однак колегія суддів вважає, що дана обставина не впливає на правомірність зменшення судами 56-відсоткової ставки за користування кредитом на таку, яка зазначена в договорі (48%) з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.1 Умов процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком лише якщо: збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів; курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків; вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

В повідомлені від 05.06.1204, надісланому Клієнту, підставою збільшення процентної ставки до 56% зазначена різка зміна вартості ресурсів на міжбанківському ринку, що не є тотожним відповідним підставам, передбаченим Умовами, а тому така обставина не породжує права Банку на збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Не є такою підставою і рішення Кредитного Комітету Банку від 27.05.2014, на яке посилається позивач, оскільки, в ньому не зазначено підстави збільшення процентних ставок за користування кредитом, а отже відсутня можливість ідентифікувати їх з тими, що встановлені пп. 3.2.1.2.3.1 Умов.

Крім того, позивачем в порядку, встановленому ст.ст. 32-36 ГПК України, не доведено належними доказами фактичного існування на час надсилання повідомлення Клієнту бодай однієї з підстав, передбачених пп. 3.2.1.2.3.1 Умов, для збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів, що в даному випадку банк в односторонньому порядку безпідставно застосовував відсоткову ставку у розмірі 56% річних у період 01.07.2014 - 14.04.2015, а тому розмір даної відсоткової ставки є необґрунтованим.

Твердження скаржника про те, що судами безпідставно зменшено розмір пені з 12.935,03 грн. до 5.000,00 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку колегії суддів, суди, враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання, дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 915/1207/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова