ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 910/25005/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Галичина"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.10.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2016у справі№910/25005/14 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Галичина"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провизнання правочину недійснимза участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи:Дубовський П.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Галичина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним правочину про прощення відповідачем боргу третьої особи в сумі 6689640 грн., оформленого клопотанням до відзиву №124 від 14.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011. До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 (суддя Грєхова О.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Галичина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити - виключити з мотивувальної частини рішення та постанови посилання на те, що "матеріалами справи не підтверджується, що до або після розгляду по суті спору в господарській справі №3/77/5022-1020/2011 відповідач мав або набув прав кредитора у зобов'язанні із банківською установою, що врегульовані кредитними та іпотечними правовідносинами між ними".

ПАТ "Укрсоцбанк" у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на їх безпідставність.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач і відповідач не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 у справі №5011-57/3399-2012 стягнуто з ТОВ "Орвіс" на користь ПАТ "Галичина" 43456,93 грн., а саме: 38994,91 грн. заборгованості, 2239,38 грн. пені, 33,42 грн. 3% річних, 194,98 грн. інфляційних втрат, 1594,24 грн. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення видано наказ від 11.05.2012 №5011-57/3399-2012, який було пред'явлено до примусового виконання, постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 27.07.2012 ВП №33624788 відкрито виконавче провадження.

Крім того Господарським судом Тернопільської області розглянуто справу №3/77/5022-1020/2011 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" і Спільного підприємства "Луміс" за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності, а також за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" і Спільного підприємства "Луміс" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними звітів про вартість об'єктів іпотеки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2012, первісний позов задоволено частково: звернуто стягнення шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1649,7 м2 за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13657370 грн., приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1028,5 м2 за адресою: пр. С.Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10141270 грн., а також погашено заборгованість ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 17109000 грн.; припинено право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна; припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог щодо звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності та припинення права власності ТОВ "Орвіс" на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2 за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль; у решті первісних позовних вимог відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи ТОВ "Орвіс" надіслало на адресу Господарського суду Тернопільської області лист №124 від 14.12.2011 (вх. від 14.12.2011 №18986), в якому зазначило, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" частково шляхом погашення заборгованості на загальну суму 17109000,00 грн., визнання за позивачем та припинення за ТОВ "Орвіс" права власності на наступні предмети іпотеки: торговий комплекс загальною площею 1649,7 м2 за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13657370,00 грн.; вбудовано-прибудований магазин з підвальними приміщеннями загальною площею 1128,5 м2 за адресою: проспект С.Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10141270,00 грн., а також повідомило, що відмовляється від всіх претензій щодо стягнення з ПАТ "Укрсоцбанк" різниці між фактичною вартістю вищевказаних приміщень та сумою заборгованості в розмірі 6689640,00 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ПАТ "Галичина" доводить, що надіславши вказаний лист №124 від 14.12.2011, ТОВ "Орвіс" вчинило односторонній правочин про прощення боргу на загальну суму 6689640,00 грн., та заявляє вимоги про визнання вказаного правочину недійсним як такого, що порушує права ПАТ "Галичина" щодо задоволення вимог у сумі 43456,93 грн. за рахунок майна відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами).

З огляду на положення наведеної норми не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Тобто не будь-яка дія особи є правочином, а лише та, що спрямована на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків, які реалізуються в межах цивільного правовідношення та є складовими елементами саме такого правовідношення.

Зокрема, у ст. 605 ЦК України передбачений правочин зі звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, який є підставою для припинення зобов'язання, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Разом з тим, закріплені у ст. 22 ГПК України права та обов'язки, у тому числі право давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, визнати позов повністю або частково, є процесуальними правами та обов'язками сторін, які реалізуються ними саме під час судового розгляду справи.

Невиконання сторонами процесуальних обов'язків, у тому числі щодо добросовісного користування належними їм процесуальними правами, може мати наслідком застосування судом до них заходів процесуальної відповідальності.

Однак дії сторін з реалізації наданих їм законом процесуальних прав безпосередньо не мають наслідком набуття, зміну чи припинення певних цивільних прав і обов'язків, адже відповідні цивільні права та обов'язки можуть виникати саме з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України), прийнятого за результатами обговорення усіх обставин справи (ч. 1 ст. 47 ГПК України).

При цьому в силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на положення наведених законодавчих норм, надані ТОВ "Орвіс" Господарському суду Тернопільської області під час розгляду справи №3/77/5022-1020/2011 у відповідному листі пояснення щодо відсутності заперечень проти часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк", а також щодо його міркувань з приводу стягнення різниці між фактичною вартістю відповідних приміщень та сумою заборгованості не можна визнати правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, адже не є безпосередньою підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав зазначеної особи.

Більш того, різниця між фактичною вартістю предмету іпотеки та розміром вимог іпотекодержателя не були предметом позовних вимог у справі №3/77/5022-1020/2011 Господарського суду Тернопільської області та, відповідно, вказане питання не вирішувалось під час розгляду названої справи.

Отже, зважаючи на недоведення позивачем обставин вчинення ТОВ "Орвіс" правочину щодо прощення певного боргу ПАТ "Укрсоцбанк" на загальну суму 6689640,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, адже недійсним може бути визнаний лише правочин, який вчинений стороною (сторонами).

Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Галичина" по суті вказаний висновок судів не спростовує. Натомість заявляє вимоги про виключення з мотивувальної частини рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій посилання на те, що "матеріалами справи не підтверджується, що до або після розгляду по суті спору в господарській справі №3/77/5022-1020/2011 відповідач мав або набув прав кредитора у зобов'язанні із банківською установою, що врегульовані кредитними та іпотечними правовідносинами між ними".

Однак викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Водночас слід зауважити, що з огляду на заявлені в даній справі позовні вимоги - визнання недійсним правочину про прощення відповідачем боргу третьої особи в сумі 6689640 грн., оформленого клопотанням до відзиву №124 від 14.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо набуття чи ненабуття відповідачем прав кредитора у певному зобов'язанні з банківською установою після розгляду вказаної справи не стосуються предмету спору в даній справі, а відтак не підлягають врахуванню. Втім, вказане не вплинуло на правильність резолютивних частин рішення і постанови першої та апеляційної інстанцій.

Тому вказані судові рішення підлягають залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови касаційної інстанції. Касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 у справі №910/25005/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова