ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 910/20265/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Благодійного фонду "Розвиток України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. (судді:Чорногуз М.Г., Жук Г.А., Рудченком С.Г.) у справі№910/20265/15 господарського суду міста Києва за позовомБлагодійного фонду "Розвиток України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний інститут раку простягнення 2 285 729 грн. 67 коп. за участю представників: від позивача Ієговська Ю.В., довіреність б/н від 10.03.2016 р. Мельниченко І.В., довіреність б/н від 08.06.2015 р.від відповідача Павлік О.М., довіреність №150/1 від 15.09.2015 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. у справі №910/20265/15 задоволено позов Благодійного фонду "Розвиток України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національного інституту раку. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 285 729 грн. 67 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. у справі №910/20265/15 вищевказане рішення скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, Благодійний фонд "Розвиток України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р.

Обґрунтовуючи звернення з вказаною касаційною скаргою, позивач посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу Благодійного фонду "Розвиток України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.03.2016 р.

В касаційній скарзі позивачем також заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті та з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

В свою чергу, до початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 21.03.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник терьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.11.2013 р. між Благодійним фондом "Розвиток України" (благодійник), Національним інститутом раку (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №63/03, за умовами якого генпідрядник за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами, відповідно до проектно-кошторисної документації, узгодженої замовником, діючих норм і правил та умов договору зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з будівництва радіологічного центру при Національному інституті раку на вул. Ломоносова, 33/43 в Голосіївському районі м. Києва, замовник зобов'язується передати генпідряднику робочу документацію, прийняти належним чином виконанні генпідрядником роботи, а благодійник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва, оплатити за замовника виконані генпідрядником роботи та здійснити інші платежі, передбачені умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору генпідрядник зобов'язався виконувати підрядні роботи в терміни, визначені у відповідному додатку (календарний графік виконання робіт додаток №3).

Одночасно, згідно п. 10.5 договору генерального підряду благодійник має право надавати аванс генпідряднику за його запитом на придбання матеріалів та обладнання, якщо вважатиме це доцільним. Надання авансу відображується у відповідному додатку чи додатковій угоді до договору, де вказується обсяг авансу та його призначення.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору №63/03 від 27.11.2013 р. позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 3 400 000 грн. 00 коп.

Сторонами справи не заперечується, що відповідачем було виконано, а третьою особою та позивачем прийнято роботи, включаючи генпідрядні послуги, на загальну суму 1 020 069 грн. 14 коп. При цьому, позивачем крім авансу також було сплачено за прийняті роботи 249 604 грн. 52 коп.

В подальшому, з огляду на неодноразові порушення відповідачем умов договору генерального підряду, а саме строків виконання певних видів робіт, позивач направив відповідачу та третій особі лист про розірвання договору в односторонньому порядку з вимогою до генпідрядника повернути незасвоєну частину авансу з вирахуванням 343 805 грн. 70 коп., як зарахованих за іншим договором підряду зустрічних однорідних вимог.

Відповідач вказану вимогу не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом, що розглядається в межах даної судової справи.

Місцевий господарський суд погодився з законністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим прийняв рішення про їх задоволення.

Однак, апеляційний господарський суд визнав заявлені позовні вимоги безпідставними, у зв'язку з тим, що:

по-перше, позивачем не надано суду доказів дотримання порядку розірвання договору підряду, а саме складання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на дату розірвання договору та відшкодування вартості фактично виконаних робіт станом на дату розірвання договору (п. 15.4 договору);

по-друге, неопрацьована сума авансу, повернення якої вимагає позивач, відповідно до п. 3.12 договору генерального підряду була призначена для закупівлі матеріалів та обладнання, а не для оплати виконаних робіт, тому несвоєчасне виконання підрядних робіт не може бути підставою для її повернення;

по-третє, відмова позивача від договору не спричиняє припинення зобов'язань між генпідрядником та замовником, зокрема, щодо оплати замовником генпідрядних послуг, як це передбачено п.п. 3.7, 3.8 договору;

по-четверте, сума авансу одночасно є благодійною допомогою, а, отже, не може бути витребувана на підставах, зазначених в позові, оскільки дані правовідносини регулюються нормами Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Проаналізувавши наведені в судових рішеннях у справі №910/20265/15 висновки як місцевого, так і апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає їх передчасними, з огляду на недотримання судами принципу повноти та всебічності встановлення всіх обставин справи.

Так, за приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки належних і допустимих доказів.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо.

При цьому, п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Однак, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вищевказаним вимогам не відповідають.

Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, не надали належної оцінки визначеним позивачем підставам позову, а саме, не з'ясували правової природи заявленої до стягнення суми з урахуванням того, що вказані грошові кошти одночасно є авансом, благодійним внеском та, як стверджує позивач, понесеними ним збитками.

Тобто, судами не встановлено наявності чи відсутності в діях відповідача складу деліктного правопорушення, що могло б бути підставою для стягнення з нього збитків, як і не досліджено правових наслідки розірвання договору підряду для кожної з його сторін (не визначено чи є одним з таких наслідків повернення суми неосвоєного авансу саме позивачу).

В свою чергу, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено предмет та підстави позову, заявленого у справі №910/20265/15.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору справа №910/20265/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно вірно визначити предмет та підстави позову, встановити усі обставини, що мають буди доведені сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Благодійного фонду "Розвиток України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. у справі №910/20265/15 скасувати.

Справу №910/20265/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк