ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 923/299/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - головуючого (доповідача),

Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р.

та рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р.

у справі №923/299/16 господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- комерційне підприємство "Євросервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Сисин Л.В.;

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (надалі - ТОВ ВКП "Євросервіс") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (надалі - ТОВ "Порше Мобіліті") про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 16 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №1926, про стягнення з ТОВ ВКП "Євросервіс" на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованості за кредитним договором № 50012918 від 25.06.2015 р. за рахунок коштів від реалізації предмета застави - автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, 2014 року випуску, реєстраційний № ВТ7757АВ.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.06.2016 р. (суддя Соловйов К.В.) у справі №923/299/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Лашина В.В., суддів: Величко Т.А., Воронюка О.Л.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню зазначений виконавчий напис, вчинений 16.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1926 про стягнення з ТОВ ВКП "Євросервіс" на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованості за кредитним договором № 50012918 від 25.06.2015 р. за рахунок коштів від реалізації предмета застави - автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, 2014 року випуску, реєстраційний № ВТ7757АВ та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. та рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. у справі №923/299/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ВКП "Євросервіс" у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника відповідача, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2015 року між ТОВ ВКП "Євросервіс" та ТОВ "Порше Мобіліті" укладено кредитний договір №50012918 з додатками: "Графік погашення кредиту" та "Загальні умови кредитування", за якими ТОВ "Порше Мобіліті" надало ТОВ ВКП "Євросервіс" кредит в сумі 1054032,07 грн. та додатковий кредит в сумі 376440,05 грн. строком на 60 місяців та сплатою 24,90 % річних за користування кредитними коштами із цільовим призначенням: "на придбання Автомобіля марки VW, модель Тouareg, кузов № WVGZZZ7PZED034118, об'єм двигуна 2967 куб.см, рік випуску 2014" та "оплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору", а ТОВ ВКП "Євросервіс", у свою чергу, зобов'язалося повернути у повному обсязі кредитні кошти згідно Графіку погашення кредиту, а також, сплатити передбачену даним договором плату за користування цими коштами.

Згідно із п. 3.2, 3.2.1 Умов кредитного договору ТОВ "Порше Мобіліті" має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць.

Пунктом 3.3 Умов кредитування ТОВ ВПК "Євросервіс" зобов'язаний повернути відповідачеві у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позивачем розраховується відповідачем та вказується в повідомленні) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу.

У відповідності до п. 5.1 Умов позивач зобов'язався забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту, сплату плати за користування кредитом та додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору.

Згідно з п. 8.1 Умов у разі порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, ТОВ ВПК "Євросервіс" зобов'язалось сплатити ТОВ "Порше Мобіліті" пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позивача від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом.

Пунктом 8.2 Умов передбачено, що у разі порушення позивачем терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, що визначений у п. 3.3 Умов, за винятком порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту, відповідно до Графіка погашення кредиту, позивач сплачує штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Як з'ясовано судами, згідно п.8.3 Умов визначено, що ТОВ "Порше Мобіліті" направляє ТОВ ВПК "Євросервіс" перший лист щодо сплати штрафу у розмірі 250 грн. за кожний випадок порушення позивачем зобов'язань за п. 5.1-5.4 Умов. Якщо позивач у розумний строк після направлення першого листа продовжує порушувати вказані положення, відповідач направляє позивачеві другий лист. У такому випадку штраф за порушення позивачем умов п. 5.1-5.4 складатиме 300 грн. Якщо позивач у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані положення, відповідач має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення позивачем умов п. 5.1-5.4 складатиме 350 грн.

Відповідно до п. 9.4. Умов повідомлення та вимоги, які передбачено цими Умовами, повинні надсилатися у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на адрес у сторони, що вказана у кредитному договорі (або іншу адресу, про яку сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим стороною на 3-й (третій) робочий день з дня відправлення.

Водночас, судами встановлено, що в забезпечення зобов'язань ТОВ ВПК "Євросервіс" за вказаним кредитним договором, 20 липня 2015 року між сторонами укладений договір застави №50012918 транспортного засобу, а саме: автомобілю Volkswagen Тouareg, кузов №WVGZZZ7PZED034118, об'єм двигуна 2967 куб.см, рік випуску 2014, колір - білий, державний номер ВТ7757АВ, за умовами якого позивач відповідає перед відповідачем заставленим майном за належне виконання позивачем кредитних зобов'язань. Договір застави посвідчений нотаріально за № 909.

30 жовтня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до ТОВ ВПК "Євросервіс" з вимогою щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка складається з 1026454,77 грн. несплаченого кредиту, 106838,98 грн. несплачених чергових платежів та 1811,51 грн. штрафних санкцій згідно із п. 8.3 договору. При цьому, відповідачем було вказано, що у разі неповернення кредитної заборгованості, позивачу буде нараховано штраф згідно ст. 8 Умов кредитування у розмірі 20 % від суми кредиту - 210806,41 грн. Як досліджено судами попередніх інстанцій, зазначене повідомлення було належним чином відправлене та отримане ТОВ ВПК "Євросервіс" 04 листопада 2015 року.

Разом з тим, судами встановлено, що 16 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1926, за яким звернуто стягнення на рухоме майно, належне ТОВ ВПК "Євросервіс", яке передане в заставу на підставі договору застави транспортного засобу №50012918 від 20.07.2015р., і за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити наявні станом на 16.10.2015 р. вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" у розмірі 1335911,67 грн., з яких 96838,98 грн. несплачених чергових платежів, 1811,51 грн. штрафних санкцій, 1026454,77 грн. сума кредиту до повернення та 210806,41 грн. штрафу (в розмірі 20 % від суми кредиту).

Вчинення зазначеного виконавчого напису і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про заставу", яка кореспондується зі ст.572 Цивільного кодексу України встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України є звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" врегульовано, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 12 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі в тексті постанови - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за № 296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

У підпункті 1.1 пункту 1 глави 16 Розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Відповідно до п.1.1 зазначеного Переліку для одержання виконавчого напису на звернення стягнення на заставлене майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Оцінюючи подані сторонами та наявні у матеріалах справи докази у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій встановили, що для вчинення виконавчого напису ТОВ "Порше Мобіліті", окрім договорів, були надані зведені облікові виписки з рахунку клієнта та рахунки-фактури, що складені в односторонньому порядку, проте з даних виписок не вбачається достовірність розрахунків між сторонами, на що повинен був звернути увагу нотаріус під час вчинення виконавчого напису, не посвідчені вони банківської установою та не підтверджені саме банком, який здійснює обслуговування рахунку ТОВ "Порше Мобіліті" та на який ТОВ ВПК "Євросервіс" повинно здійснювати передбачені умовами кредитного договору платежі. При цьому, обґрунтованими є висновки судів про те, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи подані всі визначені нормами чинного законодавства документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами та чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ ВКП "Євросервіс" суди дійшли висновку, що частина з стягнутої за виконавчим написом заборгованості має спірний характер, а саме, 1811,51 грн. стягнутих, як штраф, згідно до п. 8.3 Умов, оскільки, фактично, такий штраф у вказаному розмірі відповідачем до позивача не застосований, а також з того, що застосування до позивача трьох штрафів у загальному розмірі 900 грн. (які є складовою 1811,51 грн. штрафних санкцій) здійснено з порушенням закону.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, останній не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відтак, доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судами порядку оцінки доказів у справі, з посиланням на документи, які за твердженням відповідача підтверджують безспірність його вимог до позивача, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції зважаючи на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції та повноваження касаційного суду, визначені у згаданій вище ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги висновок судів попередніх інстанцій, що спірний виконавчий напис нотаріуса, було вчинено без встановлення факту безспірності вимог відповідача до позивача, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вірність висновків судів попередніх інстанцій підтверджується і тим, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про виконання відповідачем імперативних вимог ч.3 ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. №1255-IV, у якій визначено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, а також обставини вірно встановлені судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про визнання спірного виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, зважаючи, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №923/299/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук