ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 922/1685/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі № 922/1685/16 господарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Валлет", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга"до відповідача 1публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК"до відповідача 2товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Вєлторг 2013"про визнання недійсним договоруза участю представників сторін: ТОВ "Ольга" - Білоцерковця Н.В.; "Смарт Есетс Менеджмент" - Лихогляда М.М.

ВСТАНОВИВ :

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом, у якому просило визнати недійсним іпотечний договір від 23.01.2014 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/1685/16 (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент", м. Київ звернулось до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2016 у справі №922/1685/16 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір від 23.01.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів: Терещенко О.І., Сіверін В.І., Тихий П.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент", м. Київ задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2016р. у справі №922/1685/16 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю.

Визнано недійсним іпотечний договір від 23 січня 2014 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку публічне акціонерне товариство "ФІНБАНК" просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 23.01.2014 між ПАТ „Фінбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Ортія" (Іпотекодавець), який є майновим поручителем ТОВ „ВЕЛТОРГ 2013 (Боржник), згідно Договору овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014, укладеного між Іпотекодержателем та Боржником, також всіх інших договорів про внесення змін та доповнень до них, які будуть укладені протягом дії цього Іпотечного договору, був укладений Іпотечний договір, предметом якого є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку для забезпечення виконання зобовязань Боржника за Договором овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014 нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 (Предмет іпотеки), яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/296/13-г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14594463101.

У якості мотивів позивач зазначав, що Іпотечний договір від 23.01.2014 має бути визнаний судом недійсним, з огляду на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/296/13-г, провадження у справі припинено.

Крім того, позивач посилався на те, що спірний договір порушує його права та інтереси як кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Ольга", оскільки постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі №29/5005/6381/2011 визнано банкрутом ТОВ "Ольга" та відкрито ліквідаційну процедуру, в межах якої до складу ліквідаційної маси ТОВ "Ольга" було включено спірне нерухоме майно, яке в подальшому вибуло з володіння останнього на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/296/13-г та було передано в іпотеку ПАТ "Фінбанк" (відповідачу-1).

У зв'язку з наведеним ТОВ "Ольга" позбавлено можливості задовольнити вимоги кредиторів за рахунок нерухомого майна, в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суду першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про склад та вартість ліквідаційної маси ТОВ "Ольга", результати продажу ліквідатором активів боржника та задоволення за їх рахунок кредиторських вимог, не доведено недостатність майна боржника для задоволення кредиторських вимог позивача, розмір яких, згідно матеріалів справи , становить 85,00 грн. та не надано доказів того, що в межах ліквідаційної процедури ТОВ "Ольга" реалізовано всі види майнових активів боржника, вартості яких не вистачило для задоволення кредиторських вимог позивача.

Крім того, суд першої інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить відновлення порушеного права позивача, адже, у випадку визнання судом недійсним оспорюваного Іпотечного договору від 23.01.2014 ТОВ "Ольга" все одно не стане власником предмету іпотеки - нежитлових приміщень загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, у зв'язку з чим зазначене майно не буде включено до його ліквідаційної маси, оскільки, згідно рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі №922/1133/15 (залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р.) визнано право власності ПАТ "Фінбанк" на нежитлову будівлю загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, шляхом звернення стягнення на зазначене нерухоме майно.

Водночас, суд першої інстанції вважає, що витребування від добросовісного набувача приміщення вартістю 1.831.900,00 грн. заради задоволення вимоги про стягнення 85,00 грн., порушує принцип справедливості, добросовісності та розумності, визначений п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові із рішенням суду першої інстанції не погодився дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору від 23.01.2014 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія", оскільки висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та встановив таке.

Наявне у ТОВ "Ольга" майно було реалізовано в процедурі банкрутства 28.12.2012 року під час цільового аукціону, проведеного Товарною біржею "Європейська".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 у справі №29/5005/6381/2011 визнано недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ "Ольга", проведених 28.12.2012, а саме нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1 (лот № 1), нежитлової будівлі літ. "Д-2", загальною площею 1 498,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 (лот № 2); нежитлової будівлі літ. "З-3", загальною площею 2 386,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 (лот № 3) та нежитлової будівлі літ. "Е-9", загальною площею 3 698,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 (лот № 4) шляхом визнання недійсними відповідних актів № № 1,2,3,4 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012 та протоколів про проведення цільового аукціону № № 1,2,3,4 від 28.12.2012.

Вказані торги не мають жодних правових наслідків з моменту їх проведення.

Крім того, результати продажу ліквідатором активів ТОВ "Ольга" підтверджуються первинними документами - протоколами та актами про проведення цільового аукціону з продажу майна ТОВ "Ольга", який був проведений Товарною біржою "Європейська".

Також, вказаною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 встановлено, що договори купівлі - продажу з переможцем аукціону не укладались, а грошові кошти за придбане на аукціоні майно перераховані не були.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обставини щодо результатів продажу ліквідатором активів боржника - ТОВ "Ольга" у 2012 році не потребують доказування у даній справі.

Суд другої інстанції у оскаржуваній постанові спростував висновки господарського суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить відновлення порушеного права позивача, з огляду на наявність рішень у справі у справі №922/1133/15 про визнання права власності ПАТ "Фінбанк" на нежитлову будівлю загальною площею 3435,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, шляхом звернення стягнення на зазначене нерухоме майно, пославшись на те, що рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 у справі №922/1133/15, на яке посилається господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні є скасованим рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі №922/1133/15, на підставі заяви ПАТ "ВТБ Банк" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "ФІНБАНК", зокрема, стверджує, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №922/978/16, яка прийнята раніше постанови суду апеляційної інстнції у даній справі, задовольняючи вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" та скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2016, судом апеляційної інстанції прийнято нове рішення у справі № 922/978/16 про задоволення позовних вимог та визнання недійсним Іпотечного договіру від 23.01.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (код ЄДРПОУ 20041917) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" (код ЄДРПОУ 34757068), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Отже, як вважає заявник касаційної скарги, суд другої інстанції мав припинити провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору між сторонами даного провадження, оскільки спір уже вирішено в межах іншої справи.

Частково погоджуючись із вимогами касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 зазначеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так, відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя ст.215 Цивільного кодексу України ).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Разом з тим, згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Слід відзначити, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У своїй касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено, що у іншій справі №922/978/16 господарського суду Харківської області спір про визнання недійсним оспорюваного у даному провадженні правочину вже вирішено та прийнято відповідне рішення про недійсність іпотечного договору від 23.01.2014 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 підлягає скасуванню з направленням даної справи на новий апеляційний розгляд для з'ясування обставин щодо наявності або відсутності предмету спору у даному випадку, з огляду на прийняту постанову Харківським апеляційним господарським судом від 04.10.2016 у справі №922/978/16 про задоволення позовних вимог та визнання недійсним Іпотечного договору від 23.01.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (код ЄДРПОУ 20041917) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" (код ЄДРПОУ 34757068), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2 та прийняття відповідного рішення з огляду на встановлені обставини.

Керуючись статтями 1115, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №922/1685/16 скасувати.

Справу №922/1685/16 направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков